СТРОК КОРИСТУВАННЯ МАЙНОМ ЯК ІСТОТНА УМОВА ДОГОВОРУ ОРЕНДИ

Поділитися

18 вересня 2014, 00:00

Мотивацією участі наймача у договірних відносинах найму є юридично

закріплена можливість здобувати з майна, власником якого він не є, корисні властивості та одержувати доходи. Однак дана можливість обмежена часовими межами, що безпосередньо обумовлено легальним визначенням договору найму, оскільки за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату та на певний строк. Наймач за цим договором набуває статусу володільця на певний строк, тривалість

якого визначається домовленістю сторін, законом, та їх волею про розірвання договору. Зважаючи на те, що відносини тимчасового користування майном обумовлені волею наймача і наймодавця, які є юридично рівними у цих відносинах, строк користування майном визначається за їхнім погодженням

в процесі укладання договору, адже сторони є вільними у визначенні умов

договору. У цьому випадку строк договірного правовідношення зазначається

у договорі-документі. Строк договору визначатиметься волею одного із них припинити ці відносини. За такої обставини, строк договірного правовідношення у договорі-документі не визначається і договір найму вважатиметься укладеним на невизначений строк. Не зважаючи на строковий характер правовідносин найму, встановлення строку користування майном – це

право сторін цього договору, а не їхній обов’язок. На перший погляд такий висновок суперечить авторській позиції, що строк – це істотна умова

договору найму, адже для укладання договору необхідна у належній формі згода з усіх істотних умов. Однак відсутність у договорі-документі умови про строк не заперечує той факт, що сторони не реалізували своє право на

встановлення строку.

У Цивільному кодексі України закріплено спеціальне правило, яке визначає максимальний строк договору найму житла (п’ять років), якщо у договорі строк не встановлений. Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України, тимчасове користування лісами може бути довгостроковим – терміном

від одного до п’ятдесяти років, і короткостроковим – терміном до одного

року. Законом України «Про оренду землі» встановлено, що строк дії договору оренди землі не може перевищувати 50 років. Наведені вище аргументи доводять, що умова про строк користування майном є необхідною умовою договору найму, адже вона в поєднанні з іншими ознаками цього договору виражає природу та особливості відносин найму. Саме тому умову про строк договорунайму слід віднести в ранг істотних.

Коментарі: 0

Додати коментар