Довідник твого міста
це безкоштовно і ефективно!
Укр
20 червня 2024
20,3 °C
небольшой дождь

Новини

Вінниця
Вінничанка Ольга Іванівна у свої 100 років ходить на підборах, жартує і ділиться дивовижними історіями життя
11 грудня 2023, 14:53
Вінничанка Ольга Іванівна у свої 100 років ходить на підборах, жартує і ділиться дивовижними історіями життя

Вінничанці Ользі Твердохлєбовій виповнилось 100 років

За свої прожиті 100 років, вона знає ціну життя, брала участь у визволенні країни від нацистів, а за часів незалежної України, бачилась з усіма президентами України і не тільки. Смішила Володимира Зеленського, ставши учасницею однієї з розважальних програм, а ще - присоромила Путіна.

Вінничанка Ольга Твердохлєбова завжди починає ранок із зарядки, її бадьорому настрою, волі до життя, феноменальній пам’яті можна лише позаздрити. Вона знає на пам'ять більше пів тисячі анекдотів, а ще поеми великого Кобзаря такі як: «Катерина» та «Наймичка». У домі в неї велика власна бібліотека з різними книгами. Зізнається, жодних секретів довголіття у неї немає. Каже, завжди любила спорт і почуття гумору.

«Я починаю ранок із годівлі голубів, а вони мені, бач весь балкон уже «замінували» , - сміється Ольга Іванівна. - Я на них в місяць витрачаю 60 гривень, купую перлову крупу. Ще обов’язково роблю зарядку, правда, коли тепло на балконі, коли прохолодно - в кімнаті. На вулиці не роблю, а то скажуть, столітня бабця шпагати робить.

У мене перший розряд по гімнастиці. Минулого року з ліжка я зробила сальто, і поламала ребра. Але нічого, потім пішла в ресторан святкувати День народження».

Жінка пережила свого чоловіка, двох синів, невісток.

«Зараз залишився внук та дві онуки», - каже пані Ольга.

«Від вас пахне шоколадом»

Ольга Твердохлєбова чи не єдина вінничанка, якій за своє довге життя поталанило зустрітись з майже усіма президентами України. При цьому вона ніколи не розлучалась зі своїми жартами. Якось на зустрічі із п’ятим президентом України Петром Порошенком теж пожартувала, але він не зрозумів.

«Я всім кажу, що моя ліва щока для поцілунків із президентами. Цілує мене якось Порошенко, а я йому шепочу: «Петре Олексійовичу, від вас пахне шоколадом. На що він так здивовано: «Ви, що Ольга Іванівно, в мене ж цукровий діабет». Я йому: «А в мене – ні». Натякнула, так би мовити, що дуже люблю солодке».

Також я смішила Володимира Зеленського на програмі «Розсміши коміка». То після того Володя та Олена Зеленські мені постійно телефонували. Ми з Оленою взагалі як подруги спілкувались. Євгеній Кошовий часом телефонує і запитує: «Ольга Іванівно, як Ви там?». Я всім кажу, не дочекаєтесь! Я ще хочу на весіллі у правнука погуляти», - усміхаюсь, говорить пані Ольга.

Про п’яного Медведєва і зустріч з Путіним

Як учасниця Другої світової війни, Ольга Іванівна брала участь в багатьох заходах до дня перемоги над нацизмом. Так колись вона побачила і Путіна.

«Пам'ятаю, якось була чергова річниця розгрому німців під Москвою. Медвєдєв тоді був президентом, напився. Нас, українську делегацію, запросили на урочистості. Там був на святковий концерт і прийшов Путін. Ось, тоді він всіх поцілував, а мене просто взяв руками за плечі. Подивилася на цього Путіна, забрала його руки і кажу: «Владимир Владимирович делайте зарядку!» А він мені: «нашлась мне, я заслуженый мастер спорту по самбо». Тричі заслужений, а плечі вужчі чим в мене. Ох, він мені, тоді так, не сподобався. Очі, як в шакала. Це щось таке, що хочеться вколоти. Якби мені зараз дали автомат, я б поїхала і його б першого вбила. Хай би я загинула, я вже нажилась, але таку собаку скажену вбила», - ділиться спогадами та емоціями Ольга Іванівна.

Була розвідницею і дійшла до Берліна

Ольга Іванівна одягає кітель, який рясніє орденами та медалями. Про кожну нагороду вона може розповідати годинами. Другу світову війну жінка пам’ятає в подробицях. Ще зовсім юною, у 17 років, вона попросилась у військове училище, а звідти уже пішла на фронт.

«У мене 21 червня був випускний у школі, і вранці 22-го ми класом пішли схід сонця зустрічати. Це було у Первомайську на Одещині. Потім зателефонувала тітка з Ленінграда, запросила до себе. І я поїхала до тітки. А тут - блокада Ленінграда, дядька забирають до армії, тітку відправляють в евакуацію, а я – як п'яте колесо до возу. Раптом побачила оголошення про набір дівчат до Ленінградського військового училища зв'язку і пішла туди. Але мене не взяли, бо ще не було 18 років. Я тоді в документах виправила рік із 1925-го на 1923-й, і мене взяли», - ділиться спогадами жінка.

Ольга Іванівна має 11 стрибків із парашутом. Два роки вона була агентом розвідки у Польщі та провела успішну операцію, де виявила завод з виготовлення зброї, тим самим допомогла зірвати задум гітлерівців підірвати Краків у 1945 році.

«Ми були в місті Ченстохова в Польщі. Німці побудували госпіталь «Червоний хрест», під, яким був завод з виробництва фаустпатронів, їх робили наші полонені. Я побачила, що сюди швидкі не їдуть, а їдуть вантажні автомобілі, закриті брезентом. Оглянула добре територію, і поїхала швидко передавати по рації координати. В німців була розвинена пеленгація, і вони мою радіостанцію запеленгували. Чую, їдуть із собаками, на мотоциклах. Я встигла втекти з тієї точки, де передавала інформацію. Вони не здогадались, що я розвідниця, бо сприймали мене, як дитину», - згадує пані Ольга.

«Мамі прислали похоронку, а мене врятував пес»

«Коли, ми переходили лінію фронту, біля мене недалеко розірвався снаряд і мене відкинуло та контузило, - згадує жінка. - Відчуття жахливе, я нічого не могла зрозуміти. Згадала, що поруч є воронка і дуже рідко буває, щоб в одне місце впав снаряд, я туди полізла. В руках у мене була затиснута ікона Божої матері. Вирва була ще гаряча. Коли закінчився бій, німців відігнали, наша похоронна команда закопувала мертвих, забирали легко поранених в медсанбат, важко поранених - в госпіталь. І раптом один солдат чує, як гавкає собака із воронки. Вирішив піти поглянути. Він підходить, а пес сидить і лиже мені руку. Мене підняли ніде крові немає і забрали у медсанбат. Я там лежала день. Однак мамі уже прислали похоронку, що я загинула. За успішну спецоперацію, я отримала медаль «За відвагу» посмертно. Це був 1943 рік», - каже пані Ольга.

Перемогу, Ольга Іванівна зустріла біля Бранденбурзьких воріт і розписалась на них. Каже, всі 4 роки війни, вона їла лише кашу. А у Берліні за довгий час коштувала засолене сало і ковбаси. Жінка знає, як важливо допомагати воїнам і щоразу зі своєї пенсії виділяє кошти зараз на допомогу нашим ЗСУ.

Впевнена у перемозі України

У перший день повномасштабного російського вторгнення Ольга Іванівна телефонувала у військкомат і хотіла запропонувати свою допомогу.

«Я телефоную до військкомату, та й питаю: «ви жінок в армію приймаєте?», кажу я - «ворошиловський стрілець». Вони мене по голосу впізнали й кажуть: «Ольго Іванівно, навіщо вам автомат, нам потрібне ваше слово в тилу.

Я впевнена, що перемога буде за нами. Ми свою землю боронимо.

Я бажаю всім нашим воїнам якнайшвидше повернутися додому», - резюмує Ольга Твердохлєбова.

До свого ювілейного Дня народження Ольга Іванівна готувалась завчасно і зустрічала гостей у білій сукні, яку показувала нашій кореспондентці при зустрічі.

 

Фото та відео
Коментарі: 0
Додати коментар

Додати коментар