Сучасна українська художня інтернет-література викликає зацікавленість читачів та здатна задовольнити смаки навіть найвибагливішого поціновувача. Інформаційний розчин, в якому побутують нині тексти, дозволяє оперувати знаннями з різних галузей науки та інтегрувати наукові знання на досить високому професійному рівні навіть у художню літературу.
Таким є роман Євгенія Литвака «Епоха слави i надії». Твір може бути цікавим не лише для обивателя, але й для фахівців медичної галузі, про що свідчить стаття Тетяни Бондарєвої «Медицина болю в художній літературі (на прикладі роману Євгенія Литвака «Епоха слави і надії»)» (2021).
Дійсно, у творі автор пропонує читачеві розкрити таемницю знань, які зберігають тибетські ченці, при чому частина цих знань стосується медицини: хворобою Бехтерєва хворіє головна героїня Анна Шиян, яка виліковується завдяки вагітності, як особливого циркуляторного стану. Стан вагітності досить чітко описаний й у іншої героїні — Тарсіши. Тут майстерність автора вбачаємо в тому, що читач за симптоматикою може догадатися про її вагітність ще до того, як вона сама дізнається; це і рвотні рефлекси, які супроводжують героїню в «кривавих» сценах, і нестабільний психоемоційний стан внаслідок гормональної перебудови тощо.
Особливої уваги, на наш погляд, заслуговує питання сомнології, яке наскрізно присутне в романі: професія головного героя - ловець снів (тобто, розуміємо фахівця сомнології). Сни протягом твору поєднують минуле з майбутнім. А легаргічний сон, який ще мало досліджений в медицині, використовусться ченцями, як засіб певної «консервації» ресурсів людини.
Автор вустами героїв констатує, що можливості сну можуть бути невичерпними і відкрити багато можливостей для регенерації. Також цікавим є описання парамедицини в романі. Перш за все, це пошук еліксиру безсмертя, використання коренів мандрагори для лікування одного героїв. Мандрагора, як лікувальна рослина в романі описана в контексті таємних знань некромантів, що теж не може не зачіпати того ж кола питань, яким займається й танатологія в традиційній медицині.
Крім зазначеного вище, можна назвати й низку недоліків фахового характеру: певні наукові неточності стосуються описання симптоматики хвороби Бехтерєва та летаргічного сну, що, втім, не впливає на загальний художній рівень роману, який є художнім твором, а не науковим.
Отже, в романі «Епоха слави і надії» Євгенія Литвака «медичний» мотив розкрито цікаво та доступно для читача, репрезентований різними аспектами та розділами медицини, що свідчить про належний рівень ерудованості автора та орієнтацію на елітарного читача.
Рецензент: Оксана ТАРАН
Доктор медичних наук, професор
Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова
Додати коментар