Новини

Волинянин приїхав до Луцька, щоб купити ліки для матері-пенсіонерки, а опинився в приміщенні ТЦК та СП. Того ж дня його завезли на полігон, а тепер чоловік на війні. Тим часом у невеличкому селі залишилися старенькі батьки. Обоє мають інвалідність. Саме їхній єдиний син Дмитро опікувався ними.

Попри те, що мав причини на відстрочку, чомусь волинянину не вдалося скористатися цим правом. Батьки ж оббивають усі пороги в надії повернути сина, але всюди у відповідь отримують лише байдужість, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

У подружжя Мартинюків Дмитро – дуже пізня і єдина дитина. Через проблеми зі здоров’ям уже немолодих батьків, які мають першу і другу групи інвалідності, йому давали відстрочку від служби в армії.

27-річному хлопцю із села Калинівка доводилося тяжко працювати на будівництві в столиці, аби оплатити дорогу заміну суглобів матері, а згодом – операцію батькові на серці.

Найважчу роботу по господарству теж брав на себе син Мартинюків. Він же 6 липня поїхав до Луцька, аби купити для матері необхідних ліків. Але від аптеки його забрали співробітники ТЦК.

«Мав оформити догляд за нами. Я його послала по уколи до Луцька, бо він уже з Києва приїхав і був із нами. Але син подзвонив, що забрали його у військкомат», – пригадала матір Лідія Мартинюк.

«Мав я їхати по ліки, але щось зле було. А син ще мав акт, який збирався везти в Ківерцівський ТЦК, що дозволяв оформити догляд за нами», – додав батько.

Михайло Мартинюк розповів, що одразу вирушив до Луцька. На руках мав документи, що підтверджують інвалідність його і дружини, а також акт про те, що син за ними справді доглядає. Однак там із дідусем говорити ніхто не став. Навіть не дали можливості передати документи синові.

А наступного дня з обласного ТЦК та СП, зі слів чоловіка, взагалі з шарпаниною виставили за двері. Довелося діставатися з Луцька в село мало не пішки. Згодом подзвонив син і повідомив, що його везуть в Ужгород.

Чоловік поїхав слідом за сином на Закарпаття. Але й там теж нічого не домігся. Документи, які вони синові надіслали поштою, десь загубилися, а повторні розглянули й усно відмовили в праві на відстрочку. Син уже на війні пробував писати рапорт на звільнення, але теж нічого не вийшло.

«Я не проти, щоб він служив. Хай зроблять загальну мобілізацію: усіх – то всіх. А не так, що хто беззахисний, того і треба затоптати», – твердив батько.

Журналісти зверталися по коментарі у військову частину, де служить Дмитро. За доступними номерами телефонів відповіді не було. Нині батьки в пошуках адвоката, який допоможе їхньому синові скористатися законним правом на відстрочку від мобілізації.