Новини

У його житті було дві Батьківщини: одна це – Азербайджан, де народився та зростав, інша – це Україна, яку полюбив всім серцем. Ількін Гаджієв п’ять років тому переїхав до Вінниці. Знайшов свою другу половинку – одружився, вчив українську мову та традиції. У лютому, коли розпочалось повномасштабне російське вторгнення, не роздумуючи, записався добровольцем до територіальної оборони. Був гранатометником. Захищав Україну від окупантів у найгарячіших точках, загинув під Бахмутом.

У Вінниці 14 березня попрощалися із героєм, якому назавжди 30...

«Ількін народився 1992 року. Був спокійною дитиною. Коли йому виповнилось п’ять років, ми переїхали до РФ. Жили в невеличкому містечку під Москвою. В дитинстві син любив малювати, співати, декламувати вірші. Згодом в чоловіка виникли труднощі із роботою і ми повернулися назад в Азербайджан, в місто Мегечаура.

Перед закінченням школи Ількін став напівсиротою, помер його батько. Я дуже хотіла, щоб син пішов далі навчатися в університет, здобув освіту. Ількін швидко подорослішав і пішов працювати. Він переїхав до столиці – Баку, був на різних роботах, підробляв офіціантом, продавцем. Не цурався ніякої праці. Любив робити мені подарунки. На День народження дарував мені парфуми, квіти, а ще хустинку, яка зараз постійно зі мною», – розповідає мама Зулейха Ханум.

П’ять років тому Ількін переїхав до Вінниці та відразу полюбив Україну. Хлопець влаштувався на роботу, отримав посвідку на проживання, а згодом зустрів у Вінниці свою другу половинку.

«Протягом п’яти років Ількін двічі приїздив до мене. Рік тому, коли почалась війна, я казала: «Сину, повертайся додому!». На що він відповів: «Я не можу покинути український народ». Влітку 2022 році він одружився з вінничанкою Маргаритою. Однак, доля виявилась суворою до них і в грудні 2022 року вона померла від онкології. Ількін шукав кошти на лікування, хотів її врятувати, але недуга виявилась агресивною», – говорить мама захисника.

Азербайджанець з українською душею спершу був бійцем територіальної оборони. Про війну знав не з підручників. В його рідній країні, під час воєнних дій у Нагірному Карабаху, загинув двоюрідний брат. Ількін не міг пройти осторонь, коли війна почалась в Україні. Його друзі розповідають, що він був добрим і дуже любив тварин.

«Він часто годував безхатніх котів і собак. Одного разу, я пам'ятаю, спілкуємось через відеозв'язок раптом він різко мені сказав: «Лорд, подивися на собачку, вона така голодна, треба допомогти». І він зі мною розмовляючи, знайшов поблизу магазин і купив їжу і почав годувати собаку», – розповідає друг Ількіна Лорд Гардаш.

Військовий мріяв побачити нашу перемогу, однак відчував, що може не повернутися із серйозних бойових завдань. Ількін готовий був віддати життя за Україну. Він загинув 7 березня у запеклих боях за Бахмут.

«Ількін завжди мені повторював, що український народ найкращий. Він попросив мене передати ось такі слова: «Якщо я не повернуся, розкажи у Вінниці, всім моїм друзям і знайомим, що я їх дуже любив. Хоча, я людина іншої національності, але хочу бути прикладом того, що у любові немає національності», – додає Лорд Гардаш.

Вічна пам'ять герою!