Довідник твого міста
це безкоштовно і ефективно!
Укр
23 липня 2024
30,4 °C
небольшая облачность

Новини

Вінниця
Бабуся Марія з Вінниччини, якій 102 роки: «Той Путін віка доживає, а дурний»
22 березня 2023, 18:58
Бабуся Марія з Вінниччини, якій 102 роки: «Той Путін віка доживає, а дурний»

На Вінниччині, 18 березня, 102 роки від Дня народження відзначила жителька Тростянецької громади Яроменко Марія Олексіївна. Зазвичай, у такому поважному віці, люди почуваються немічними і потребують догляду. Однак, героїня нашого матеріалу здивувала своєю активністю. Пані Марія сама собі дає раду і розуміє, що відбувається в країні. Жінка пригадує важке дитинство, як під час голоду в Україні, у Москві було все. Про сьогоднішню війну каже, що Путін здурів, а Росія з розуму зійшла.

«А чому ж ви до мене на День народження не приїхали, в мене ж такий був стіл гарно накритий. Я от чекала, щоб з керівництва громади хтось приїхав, може хто дровенят дав ломачку. Бо мені в хаті потрібно палити», - починає бесіду Марія Яроменко. І далі оповідає про своє життя.

«Родилась та виросла я в селі Четвертинівка. Мої батьки робили в колгоспі. В мене було три брата і дві сестри. Важким було дитинство. Ой, як наголодувались ми в 1932-1933… Наїлися, ми осету та буряну всякого, не бачили ми правди. Але вижили. Брала мене мама на поле - рядок вона сапає буряків, а рядок - я. Тоді дадуть по черпаку їсти. Але ми до тієї юшки, ще буряну та осету, кинемо і наварили цілий казан. Так і виживали. Бабуся і дідусь не пережили голоду – вони померли.

У нас були родичі в Росії. Батько забрав мене та брата, ми сіли на потяг і поїхали до них. У Москві, будь ласка - забито всім, а в селах України хліба немає.

Я дуже плакала за мамою. І кажу: « як хочете, а я їду додому!». Якраз їхала одна жінка у наше село з Росії, та й тато приставили мене до неї і я поїхала додому. Приїхала під вікно підійшла і кричу: «Мамо, мамо», а вони ховаються думали, то вони мене «приплакали». Я кричу: «Відчиніть!»

Тато купив 4 буханки хліба. Я принесла їм хліб. Вони вийшли, не знали, як мене цілувати», - розповідає бабуся.

Закінчила Марія Яроменко лише три класи. Вийшла заміж за односельця. Не встигла молода родина натішитися один одним, як почалась Друга світова війна.

«Мого чоловіка забрали на фронт, а я 1941 році вже народила доньку. У нас в селі були румуни, вони нікого не ображали. Якщо треба то просили їсти, чи яйце, чи яку пляшку горілки. Горілки було доволі. Прийшли якось в хату, посідали їдять собі борщ. Людей не ображали, так як зараз. Це не війна зараз, а звірство. Наші українці, вони такі спокійні роботящі, а ця Росія з розуму зійшла. Я вже не можу витримати. Той Путін віка доживає, а дурний, що поговорити з ним не можна. Як подумаю - діти в мене, онуки молоді. Серце болить за наше майбутнє, за всіх дітей», - бідкається довгожителька.

Пані Марія все життя важко працювала у колгоспі. Виховала шістьох дітей. Возила на ринок продавати свині, городину. Запитую, як гадаєте в чому ваш секрет довголіття?

«Тепер настало добре жити. А то що ми їли - узвар з буряка солодкого, мамалигу, юшку, суп, борщ, а зараз - щодня празник. Все є. Я ніколи дієт не дотримувалась, до лікарів не ходила. Діти підросли, мені допомагали, в колгоспі працювали теж. Зараз син та донька живуть в Криму в Сочі. Та й журюся, що вони не можуть зараз до мене приїхати, через цього Путіна клятого. Діти теж в поважному віці. Біля мене зараз нікого немає. Я сама собі готую, себе обходжу, єдине, донька приїжджає і допомагає мені садити город. Зараз уже грядки буде саджати», - каже бабуся Марія.

Довгожителька любила також вишивати. Хвалиться, що має в гардеробі кілька вишитих сорочок. І насамкінець нашої розмови ось що вона побажала молоді:

«Я бажаю, щоб, ви, діти жили по 200 років і не бачили цих ворогів. Щоб ви лише в добрі купались. Щоб вам Господь засвітив зірочку. Щоб ви були здорові, веселі та багаті, розумні. Щоб один одного розуміли, любили і поважали. І перемогу святкували над усіма ворогами, щоб ця Росія більше нікому не змогла біди зробити».

Фото та відео
Коментарі: 0
Додати коментар

Додати коментар