Статті

Що таке феназепам і чим він небезпечний?

Феназепам – заспокійливий препарат на основі бензодіазепіну, що само по собі вже несе для людини загрозу звикання, як до будь якого транквілізатору. Випускається у формі таблеток.

Феназепам призначався пацієнтам ще за радянських часів, зараз в багатьох країнах він вважається небезпечним і не рекомендується до продажу, в нас відпускається лише по рецепту.

Заспокійливий ефект досягається шляхом пригнічення центральної нервової системи.

Додаткова небезпека бензодіазепінів у складі препарату проявляється також у тому, що, коли пацієнт, наприклад, починає приймати феназепам лише з метою подолання тривожних станів, він одночасно отримує такі небажані ефекти бензодіазепіну, як сонливість, неуважність, хронічне відчуття втоми. Це відбувається тому, що бензодіазепіни «обманюють» рецептор нервової системи, який відповідає за обмеження потрапляння в неї аміномасляної кислоти – найважливішого гальмівного нейромедіатора ЦНС. Під виглядом цієї кислоти бензодіазепін проникає до нервової системи і справляє одразу комплексний ефект: окрім заспокійливого, також снодійний, протисудомний, міорелаксуючий.

Основну ж небезпеку вживання феназепаму становить, звичайно, у формуванні толерантності організму (нечутливості до дії препарату), підвищенні дози і звиканні.

При довготривалому прийомі препарату організм пацієнта відвикає самостійно виробляти необхідну кількість аміномасляної кислоти (ГАМК) і пристосовується до її підсиленої феназепамом дії, тому навіть після припинення прийому препарату він буде ігнорувати власну ГАМК. Тут вже з’являється синдром відміни і загострюються ті розлади, для лікування яких і був призначений препарат.

Серед показань для застосування феназепаму наступні:

неврози;

почуття страху і тривоги;

психопатичні, невротичні стани;

іпохондрично-синестопатичний синдром;

психомоторне збудження;

судоми;

підвищена роздратованість;

розлади сну.

Як підсідають на феназепам?

Часто саме для швидкого гарантованого засинання пацієнти починають «підсідати» на феназепам, при тому, що дані ліки не рекомендується призначати як основний препарат, а лише як допоміжний і тільки коротким курсом.

Крім того, бензодіазепіни можуть порушувати структуру сну, для якої є важливими певні фази з характерними фізіологічними показниками і мозковою активністю. Тому людина із такою порушеною структурою сну не відчуватиме себе відпочившою, а навпаки, розбитою.

Відомі також випадки, коли пацієнт симулював судомний напад для того, щоб отримати феназепам. Також часто при зловживанні термінами прийому феназепаму, як засобу від тривожних станів в людини формувалась залежність, аж до важких панічних атак і психозу.

Симптоми залежності феназепамом

Серед симптомів синдрому відміни наступні:

головний і м’язовий біль;

судоми;

тремор;

підвищене потовиділення;

нудота і блювання;

тахікардія;

почуття тривоги;

дратівливість;

психоемоційне напруження;

раптове зниження настрою;

спазми гладких м’язів внутрішніх органів та скелетної мускулатури;

сплутаність свідомості і деперсоналізація;

порушення сприйняття, як то фотофобія;

чутливість до звуків;

парестезія (відчуття «мурашок» на шкірі, поколювання і печіння);

депресія;

порушення сну;

іноді навіть гострий психоз.

Оскільки феназепам призначається, зокрема, і для зняття абстиненції у пацієнтів, що страждають від алкогольної та наркотичної залежності, такі пацієнти являються особливо вразливими до формування залежності вже від феназепаму.

Протипоказання вживання феназепаму

Очевидно, що вживати препарат одночасно з алкоголем категорично не рекомендується, по-перше, для уникнення «п’яного сну» – вкрай небезпечного стану, коли уві сні порушується робота дихальної системи, виникає блювання і може статися зупинка серця.

Приймати феназепам після алкоголю рекомендується теж не раніше, ніж через 48 годин, аби уникнути важкої інтоксикації внаслідок поєднання препарату із розщепленими залишками етилового спирту.

Етапи формулювання феназепамної залежності

Взагалі, формування залежності від феназепаму можна умовно розділити на три стадії:

перша стадія – формування психічної залежності: така залежність розвивається вже після декількох днів постійного прийому препарату, коли пацієнт вперше відчуває покращення свого стану і в нього починають з‘являтися нав’язливі думки про подальший прийом. Так само виникає дратівливість і пригніченість при відсутності чи неможливості прийому;

друга стадія – фізіологічна: вона формується впродовж кількох місяців прийому препарату. На ній вже настає синдром відміни, коли в пацієнта погіршується психічний і фізичний стан при зменшенні дози ліків. В організмі росте толерантність до речовини і він вимагає збільшення її кількості;

третя стадія – це виразні зміни з боку нервової системи: розвивається органічний психосиндром з появою таких розладів, як емоційна нестабільність, порушення пам’яті, недоумство. Також присутні грубі неврологічні розлади, такі, як зниження тонусу і атрофія м’язів, судоми.

Зовнішні ознаки зловживання феназепамом чи залежності від нього:

сонливість;

зниження уваги і пам’яті;

емоційна загальмованість;

нестабільний настрій з проявами дисфорії – різкого погіршення настрою;

порушення координації рухів, хитка хода;

невиразна, сповільнена, нечітка вимова.

Слід також звернути увагу на постійну наявність таблеток феназепаму поруч із пацієнтом, що також свідчитиме про формування залежності.

Якщо людина в минулому вже зловживала іншими психоактивними препаратами – ризик потрапляння в залежність від феназепаму в неї значно зростає навіть після одноразового прийому.

Ознаки передозування феназепамом

При передозуванні феназепамом з’являються такі симптоми, як виразне пригнічення і довготривала сплутаність свідомості, пригнічення сердечної і дихальної функції, зниження пульсу і артеріального тиску, задишка, запаморочення, тремор, порушення рефлексів і координації, тремор очей, порушення зору і вимови, кома.

Отже, залежність від феназепаму являється класичною залежністю від ліків, яка за всіма своїми ознаками нічим не відрізняється від наркотичної і вимагає кваліфікованої допомоги, медикаментозної і психологічної, оскільки самостійно позбавитись від такої хвороби людина виявляється нездатною, а різке припинення прийому препарату може навіть виявитись небезпечним.