Довідник твого міста
це безкоштовно і ефективно!
Укр
24 січня 2021
5,3 °C
пасмурно

Статті

Юридичні питання
ПОСВІДЧЕННЯ ЗАПОВІТІВ
15 листопада 2020, 14:12
ПОСВІДЧЕННЯ ЗАПОВІТІВ

Заповіт - одностороння угода, в якій викладе- но особисте розпорядження громадянина щодо переходу на випадок його смерті права власності на належне йому майно до інших осіб. Ця уго- да укладається лише від імені фізичної особи, в письмовій формі із зазначенням місця і часу її укладення, підписується особисто заповідачем і нотаріально посвідчується. Заповіт як нотаріальна дія не має чітко визна- ченого місця його вчинення. Він може бути по- свідчений як державним нотаріусом, так і при- ватним, органами та посадовими особами, які входять до складу системи нотаріату, а також посадовими особами, яким чинне законодавство надає право посвідчувати заповіти; останні за своїм значенням прирівнюються до нотаріально посвідчених. Заповіт посвідчується лише від імені дієздатних громадян. Особливостями заповіту є те, що він являє собою особисте волевиявлення громадя- нина. Про таке волевиявлення може йти мова лише щодо громадянина, який досяг повного об- сягу дієздатності. Заповідач має право: залишити за заповітом усе своє майно або частку його, в тому числі предмети домашньої обстановки та вжитку; заповісти майно одній або кільком особам - тим, які входять, і тим, які не входять до кола спадкоємців за законом, юридичним особам, а також державі; у разі складення заповіту на користь кіль- кох осіб зазначити в ньому, в яких частинах за- повідається майно кожному зі спадкоємців; позбавити в заповіті права спадкоємства од- ного, кількох або всіх спадкоємців за законом; будь-коли змінити чи скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий. У заповіті громадянин викладає розпоряд- ження майнового характеру. Нотаріус перед по- свідченням заповіту не вимагає від заповідача доказів, що підтверджували б його право на за- повідане майно - адже сам заповіт набере сили тільки зі смертю заповідача, і спадкова маса визначатиметься надень його смерті. До заповіту може бути включено розпоряд- ження немайнового характеру (про порядок проведення захоронення заповідача, встанов- лення надгробка, бажання призначити опіку над неповнолітніми тощо). Але слід зазначити, що ці розпорядження немайнового характеру не впли- вають на виникнення права власності у спад- коємців на заповідане майно у разі, коли вони не виконуються. Заповідач може зазначити в заповіті свої ро- динні відносини зі спадкоємцем. Заповідач може на випадок, коли зазначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спад- щини або не прийме її, зазначити іншого спад- коємця. Заповіт мусить бути особисто підписаний за- повідачем. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби чи якихось інших причин не може власноручно підписати заповіт, на його прохання у присутності його та нотаріуса цей заповіт може бути підписаний іншим громадянином. Грома- дянин, на користь якого заповідається майно, не має права підписувати його за заповідача. Посвідчення заповіту провадиться вчиненням посвідчувального напису на всіх примірниках заповіту - як на тому, що видається заповіда- чеві, так і на тому, що залишається на зберіган- ні в нотаріуса. Як нотаріальна дія посвідчений заповіт вноситься до реєстру нотаріальних дій та алфавітної книги обліку заповітів. Заповідач може будь-коли змінити чи скасувати зроблений ним заповіт. Заповіт, посвідчений нотаріально чи у формі, що прирівняна до нотаріальної, може бути скасований заповітом, також посвідченим у нотаріальній формі чи у формі, прирівняній до нотаріальної. Заповіти посвідчуються органами та посадо- вими особами, які входять до системи нотаріату. Але разом з тим, згадана ст. 40 містить перелік осіб, які мають право за певних умов посвідчити заповіти, що за статусом прирівнюються до но- таріально посвідчених, а саме: -заповіти громадян, які знаходяться на ліку- ванні в лікарнях, інших стаціонарних лікуваль- но-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та ін- валідів, посвідчені головними лікарями, їхніми заступниками з медичної частини або чергови- ми лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами й головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів; -заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах вну- трішнього плавання, що плавають під прапором України, посвідчені капітанами цих суден; -заповіти громадян, які перебувають у озвіду- вальних арктичних та інших подібних їм експе- диціях, посвідчені начальниками цих експедицій; -заповіти військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, сана- торіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їхніми заступниками з медичної частини, старшими й черговими ліка- рями цих госпіталів, санаторіїв та інших військо- во-лікувальних закладів; -заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, уста- нов і військово-навчальних закладів вчиняють- ся нотаріальні дії, також заповіти робітників і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ і закладів; -заповіти осіб, які перебувають у місцях поз- бавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі. Посадові особи, перелічені в цій статті, зо- бов’язані негайно передати по одному примір- нику посвідчених ними заповітів до державного нотаріального архіву чи державної нотаріальної контори за постійним місцем проживання за- повідача. Капітани морських суден зобов’язані пере- дати по одному примірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту України або консу- лові України в іноземному порту для наступно- го направлення їх до державного нотаріального архіву чи державної нотаріальної контори за по- стійним місцем проживання заповідача.

Оленченко Олена Олександрівна, приватний нотаріус Вінницького, міського нотаріального округу

Коментарі: 0
Додати коментар

Додати коментар