Довідник твого міста
це безкоштовно і ефективно!
Укр
21 травня 2024
21,8 °C
переменная облачность

Статті

Як поставити дітей на ноги: жорстка, але ефективна порада від євреїв
12 квітня 2024, 00:53
Як поставити дітей на ноги: жорстка, але ефективна порада від євреїв

Величезне, всепоглинаюче батьківське кохання, може стати тягарем.

- Як ся маєте, Белла Марківно?

- Я вас благаю! В одній країні живемо!

"Мені для себе нічого не потрібно" — каже моя знайома Віра. "Мені, головне, дітей на ноги поставити. Тоді я вважатиму, що життя вдалося, мені буде чим пишатися". У Віри троє дітей. Є над чим працювати, інформує Ukr.Media.

Цією метою задаються деякі з нас, тому що ми переконані: під лежачий камінь вода не тече. Послабиш контроль над дитиною, так вона швидко зв'яжеться з неблагонадійною компанією. Вона наб'є його порожню голову різними установками, і все піде шкереберть.

Люди беруть шефство над дітьми і починається: найсуворіша дисципліна, перевірка уроків, курси японської мови, хореографія і сольфеджіо.

В інтернеті був ролик про жінку, яка на світанку завела машину та повезла свою дитину на гурток. Поки чекала на лавці перед будівлею, заснула. І все це демонструється як подвиг матері. Як пишуть поети: "Щоб зв'язати тобі життя, я потай розпускаю своє".

Але річ у тому, що для гідного результату розпускати нічого не потрібно. Навпаки, треба показувати дитині те, як треба жити. Потрібно самій процвітати, щоб процвітала дитина. А не спати на лавках в очікуваннях.

У мене перед очима багато таких "героїнь", і засинають вони не від перенапруги, а через те, що дивляться он-лайн серіали до другої години ночі, дітей возять по пробках, бо престижніше ходити до гімназії в центрі міста, ніж до селищної школи і активно займаються дитиною, щоб чоловік не дорікнув неробству.

У класі моєї доньки є хлопці, чиї мами, сплеснувши руками, кажуть: "Я з чотирьох років воджу свою дитину по заняттях та репетиторах, а вона тільки двійки додому приносить!". Якщо протягом багатьох років немає результату — це привід замислитись.

Як мислить людина, яка бажає дитині добра?

А так, що цьому хорошому треба навчити своє чадо. І вчить. Гне свою лінію. Вселяє. Переконує. Іноді у категоричній формі.

Що тут поганого? Погано те, що дитині нав'язується лише одна форма існування, інші відкидаються. Про те, що не можна працювати на дядька. Про те, що потрібно витрачати всі гроші, бо держава рано чи пізно їх відбере та знецінить. Про те, що диплом у нашій країні — це лише папірець, і добре заробляють тільки спритні та нахабні. Або ось ще:

- Фіма, синку, запам'ятай! Найстрашніше: пхати пальці в розетку, м'ясорубку і в обручку.

Батько попереджає: у шлюбі тобі може бути несолодко. А дитина мотає на вус, що шлюб — це кабала. Син наперед нічого хорошого не чекає від сімейного життя. І скористається будь-яким приводом, щоб утекти.

Гроші як індикатор батьківського кохання

На різноманітних форумах, де народ обговорює проблему емансипації дітей, які підростають, зазвичай, є дві полярні думки. Перше — дітей треба балувати, купати у коханні та обожнюванні, щоб вони виросли здоровими, гармонійними особистостями.

І друге — дітей треба тримати у строгості, а з 16-18 років показати на двері: нехай самі всього досягнуть у цьому житті.

І те, й інше — дві крайності. Перші, замість балансу, отримують надлишок, стають розпещеними та егоїстичними. Другі стикаються з труднощами, які їм не під силу. Ламаються всередині та втрачають довіру до світу.

Чим більше — тим гірше

Дитину ростиш — немов у гору йдеш,

Ідеш і все частіше зітхаєш

Чим більше душі ти їй віддаєш,

Тим менше у відповідь отримаєш.

Ци рядки не про розпещеність. А про надмірну батьківську активність. Людина зайнята "віддасть" своїй дитині лише частину свого часу, одержимий батько — віддасть всього себе.

У морально здорових людей немає мети "ставити дитину на ноги", тому що для цього потрібно просто жити, щиро, по справедливості. І дитина сама, свого часу, навчиться на них міцно стояти. Той же, хто робить із цього мету свого життя, спочатку приречений на провал.

Зрештою, дитина від всього втомиться. І відмахнеться.

"Раніше діти мені хоча б дзвонили на свята, я хоч їх голос чула, а тепер смс-ки чергові шлють" — ділиться з сумом моя сусідка. "А я ж їм своє життя віддала, все, до останньої краплі".

Запитання: навіщо?

Людина, яка розчиняється у дітях, не зайнята в жодній іншій сфері. Величезне, всепоглинаюче батьківське кохання, може стати тягарем.

Євреї кажуть: хочете поставити дітей на ноги — зніміть їх зі своєї шиї

Шия — це не тільки догляд і турбота, годування з ложечки і забитий вщент холодильник, кишенькові витрати або будь-який примх, що моментально виконується. Шия — це ще й нав'язані стереотипи, непрохані поради, рекомендації. Шия — це коли дитина не може йти туди, куди їй хочеться, вона може тільки їхати верхи туди, куди рухаєтеся ви. Дитина не може вибирати, в який бік їй дивитись, бо вона дивиться туди, куди повернула шия.

Коментарі: 0
Додати коментар

Додати коментар