Статті

Напевно, за час існування людства найуживанішими словами є «кохання» та «любов». Але сьогодні, ми все частіше зустрічаємося зі стереотипами, що провокують суспільство засуджувати, критикувати, заздрити стосункам інших. Однією із найпоширеніших тем, що піддається критиці, є «віковий» стереотип закоханих. І чомусь приказка «Любви все возрасты покорны» найчастіше стосується лише великої різниці у віці між чоловіком і жінкою, де представниця слабкої статі молодша за чоловіка. Але коли питання заходить до стосунків між дорослою жінкою та молодим хлопцем – грані людських осудів стрімко підіймаються вгору! Ніби, такі стосунки можливі тільки за розрахунком, де «мачо» зазвичай має на меті «розкрутити мамусю».

«А як тоді стосунки знаменитостей?» - запитаєте ви. Адже усім відомо, що у рамках подібного нерівного шлюбу живуть такі відомі особистості як Алла Пугачова та Максим Галкін, Гвінет Пелтроу і Кріс Мартін, довгий час були разом Мадонна та Гай Річі, Демі Мур та Ештон Кетчер. Як часто люди, кохаючи один одного, живуть щасливо, незважаючи на стереотипи. Однак, ми звикли запитувати поради в оточуючих, жити «чужими долями» і сусідськими плітками. І коли справа доходить до вибору, в кого ж закохуватися, «одягаємо» на власного обранця підсвідомо й свідомо відібрані риси. Якщо «не одягається» – не підходить, «десь жме» – підлатаємо з часом, «налізло» – хоч одразу в РАЦС. А як тоді бути з віком? Аби дізнатися, що ж варто робити парі, я вирішила запитати думку психолога Вікторії Кульпекіної:

– Останнім часом з’явилася тенденція у відносинах, де жінка старша за свого чоловіка. Наше суспільство не готове сприймати такі шлюби, адже сторіччя тому було прийнято видавати дівчину заміж ледь не з 15 років, не даючи права навіть обрати собі коханого. Законний чоловік був завжди старшим і міг забезпечити сім’ю.

Насправді, хто буде старшим - жінка або чоловік, зовсім не важливо. Якими б не були шлюбні вікові поєднання, є певні нюанси: важливий не тільки вік подружжя, а й психологічні особливості кожного, їхня особистісна система цінностей. Віковий розрив має значення тільки тоді, коли він великий настільки, що жінка і чоловік належать до різних поколінь. У парах з різницею у віці від двадцяти років і більше, один партнер зазвичай грає роль наставника, інший – роль учня. Якщо ці ролі подружжю дійсно підходять, у цьому шлюбі може бути щастя. Якщо ні - виникає великий ризик «розриву» цих відносин.