Статті

Договір довічного утримання – це одна з правових форм можливості людини похилого віку забезпечити собі довічний догляд. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає іншій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Передаючи у власність майно, відчужувач, насамперед, має за мету отримання матеріального забезпечення, догляду та послуг, яких він потребує. Утримання (догляд) може полягати як у матеріальному (натуральному чи грошовому) забезпеченні, так і в наданні догляду. Сторони вправі самостійно визначити в договорі розмір, обсяг та періодичність надання матеріального забезпечення, види і зміст догляду (скільки разів на тиждень прибирати, готувати їжу, ходити в аптеку, на яку суму надавати утримання та багато іншого).

Відповідно до діючого законодавства, договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. У випадку недодержання нотаріальної форми укладення цього договору він вважається недійсним. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.

Виникнення прав та обов’язків між сторонами, передбачених договором утримання (догляду), настає з моменту нотаріального посвідчення договору, а якщо договір підлягає державній реєстрації, — з моменту такої реєстрації, тобто після підписання договору ви вже не є власником свого майна.

Сторонами в договорі довічного утримання є відчужувач та набувач. Відчужувачем може бути фізична особа незалежно від віку та стану здоров’я.

Набувачем може бути фізична та юридична особа, а можуть бути кілька фізичних осіб. Набувачем майна за договором може бути така особа, яка може і здатна надати відчужувачеві обумовлене договором матеріальне забезпечення. Також такий договір може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Особливостями договору довічного утримання (догляду) є те, що майно переходить у власність набувача, проте розпоряджатися таким майном набувач за життя відчужувача не зможе, оскільки при посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна.

У тексті договору довічного утримання (догляду) обов’язково зазначається, що набувач майна зобов’язаний надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (опікування) з їх конкретизуванням або без такого та визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, що встановлюється за згодою сторін.

У разі зобов’язання набувача забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду), у тексті договору зазначається конкретно визначена частина помешкання, де відчужувач або третя особа має право проживати.

Набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

Відповідно до законодавства, набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду).

Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

У разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за їх згодою. Відмова відчужувача у наданні такої згоди може бути оскаржена до суду.

Відповідно до чинного законодавства договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду.

Договір довічного утримання припиняється у разі смерті відчужувача (за винятком обов’язку набувача поховати відчужувача). У разі смерті набувача його права та обов’язки переходять до його спадкоємців. Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передано відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом. Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір припиняється.

Отже, перш, ніж укладати договір довічного утримання (догляду), необхідно отримати кваліфіковану консультацію нотаріуса та врахувати всі умови, які б Ви хотіли вказати в договорі з метою обрання для себе найкращого варіанту.

Володимир Борисович Лукашенко,

нотаріус Вінницького міського нотаріального округу

вул. 50-річчя Перемоги, 27,

тел.: 63-26-63, 26-57-35, 69-04-42.