Статті

Понад 80 % території вкрито льодом, а щільність населення чи не найнижча у світі — лише 0,03 особи на квадратний кілометр. Це Гренландія — найбільший острів на Землі, який, хоча географічно є частиною Північної Америки, однак має більше політичних, культурних та економічних звʼязків із Європою.

Площа Гренландії майже в 50 разів перевищує площу Данії, якій вона номінально належить — острів досі є її автономною територією. Однак останнім часом все більше прагне до незалежності: її прем'єр-міністр Муте Егеде у новорічній промові навіть заявив, що острову "настав час самому зробити крок і сформувати майбутнє".

Гренландія швидко змінюється, щоб стати більш західною, але вона зберігає досить багато своїх культурних традицій. Взимку нерідко можна побачити, як собачі упряжки вирушають з міста, а багато жителів носять національні костюми.

Це насправді не Гренландія? Яка історична назва острова?

Якщо Гренландія вкрита льодом, чому її називають Гренландією (Greenland)?

Свою назву острів отримав від скандинавських поселенців. У сагах розповідається про Еріка Рудого, якого вигнали з Ісландії за вбивство. Тому разом зі своєю великою сім'єю він відправився на човнах дослідити крижану землю, яка лежала на північному заході.

Після того як Ерік знайшов землю, придатну для життя на півночі, він назвав її Grœnland (від grœn, "зелений" + land, "земля"). У "Сазі про Еріка Рудого" говориться: "Влітку Ерік вирушив, щоб оселитися в знайденій ним країні, яку він назвав Гренландією, оскільки, за його словами, люди охочіше будуть переселятися туди, якщо вона матиме сприятливу назву".

Ще одна версія стверджує, що нову землю назвали Гренландією через те, що відкритий південний низинний берег острова був вкритий зеленою травою та мохом.

Однак відома ще одна назва — Калаалліт Нунаат ("земля калааллітів"). Калааліт — самоназва корінного гренландського інуїтського населення, яке мешкає на західному березі.

Саме звідти насправді почалося заселення острова ще 4 з половиною тисячі років тому — арктичними народами, що мігрували сюди з території сучасної Канади. Тому навіть зараз населення переважно — інуїти, а суміш європейських народів становить приблизно його п'яту частину.

Арктичні племена: хто живе у Гренландії

Вважається, що перші люди прибули до Гренландії близько 2500 року до нашої ери. З тих часів на цьому острові встигли пожити різні народи, зокрема представники арктичних племен, що нині мешкають на території Канади, а також вікінгів та інуїтів.

Найбільш ранніми відомими культурами Гренландії є культура саккак (2500–800 рр. до н. е.) і культура індепенденс I (2400–1300 рр. до н. е.) — пізніше на її території виникла дорсетська культура. Однак їхні нащадки, найімовірніше, вимерли.

Гренландські інуїти у 1903 році. Nasjonalbiblioteket з Норвегії, CC BY 2.0, via Wikimedia Commons

Європейці, ймовірно, дізналися про існування Гренландії наприкінці IX століття, після того як норвезький мореплавець Гуннбйорн Ульфсон під час шторму збився з курсу і побачив деякі острови на північ від Ісландії.

А першими поселенцями була родина уже згадуваного Еріка Рудого у 980-х роках. Пізніше він повернувся до Ісландії, щоб переконати людей приєднатися до нього. Саги розповідають, що 25 кораблів покинули країну з Еріком у 985 році, і лише 14 із них щасливо прибули до острова.

Скандинави заснували кілька поселень вздовж південно-західних фіордів Гренландії. За приблизними підрахунками, загальна кількість населення у кожному з них становила від 2000 до 10 000.

Ці поселення в Гренландії занепали у XIV столітті, зокрема внаслідок важких погодних умов. Однак протягом довгого часу скандинавські країни не знали про це та продовжували вважати острів своєю територією, навіть попри відсутність контактів із переселенцями.

У 1721 році, прагнучи стати колоніальною державою, об'єднане королівство Данія-Норвегія відправило місіонерську експедицію до Гренландії, щоб відновити християнство серед нащадків норвезьких гренландців, які, можливо, повернулися назад до язичництва.

Коли місіонери не знайшли нащадків перших переселенців, вони охрестили гренландських інуїтів. Потім Данія-Норвегія розбудувала торгові колонії вздовж узбережжя і встановила монополію на торгівлю та інші колоніальні привілеї на цій території.

Хоча Гренландія все ще є частиною Королівства Данія, з 1979 року вона має самоуправління.

Якою мовою розмовляють у Гренландії

У Гренландії з 2009 року єдиною офіційною мовою є гренландська — калааллісут. Це ескімосько-алеутська мова, якою розмовляє близько 57 000 людей.

Вона споріднена з ескімоськими мовами Канади, такими як інуктитут. Іншими діалектами гренландської мови є тунуміісут (східногренландський) і інуктун (північногренландський, туле).

Гренландська мова з'явилася на острові з прибуттям народу Туле в 1200-х роках. Мови, якими розмовляли ранні палеоескімоські культури саккак і дорсет у Ґренландії, невідомі.

Перші згадки про мову датуються XVII століттям. А вже з прибуттям данських місіонерів і початком колонізації почалося складання словників і опис граматики. Зокрема, перший словник створили у 1750 році, а граматику — в 1760-му.

Однак гренландська мова постійно зазнавала утисків з боку данської, зокрема всю офіційну документацію на острові мали вести саме мовою європейської країни. Також середня та вища освіта послуговувалися данською мовою.

Нині гренландською розмовляє близько 80–85 % від всього населення Гренландії, інші розмовляють данською.

Незалежність для Гренландії

Острів став данською колонією у 1814 році. Відтоді змінювалась тільки назва взаємин між країнами, однак закордонні справи, оборона, питання обмінного курсу та кредитно-грошової політики залишаються за Данією.

Згідно із законом про самоуправління, громадяни Гренландії кваліфікуються як окремий народ, поліція та суди перейшли під контроль місцевого уряду, також острів отримав право самостійно розпоряджатися власними природними ресурсами (на території є родовища нафти, газу, золота й урану).

Загалом більшість населення становлять інуїти, які тривалий час були єдиними мешканцями острова (понад 200 років, аж поки не відновилася європейська колонізація) після того, як скандинавські поселення зникли протягом XIV та початку XV століть.

Останніми роками в Гренландії ще посилився рух за незалежність — частково через викриття неправомірних дій данської влади в XX столітті.

Зокрема, прем'єр-міністр Гренландії Муте Егеде нещодавно звинуватив Данію в геноциді через скандал із примусовою стерилізацією жінок у 1960−70-х роках. А у своєму новорічному зверненні знову закликав до незалежності острова та зняття "кайданів колоніальної ери".

На слова новообраного президента США Дональда Трампа, який хоче переходу Гренландії під контроль Сполучених Штатів, відповів, що острів не продається. "Гренландія наша. Ми не продаємося і ніколи не продаватимемося. Ми не повинні програти нашу довгу боротьбу за свободу", — заявив Егеде.

Гренландські льодовики — унікальні на планеті

Близько 80 % площі Гренландії вкрито другим на планеті за розміром і єдиним поза межами Антарктиди постійним льодовиковим щитом. Його товщина у центрі острова сягає 3 кілометрів.

Острів має великі льодовики та крижані шапки щонайменше 18 мільйонів років, але суцільно лід покрив більшу частину острова близько 2,6 мільйона років тому. Відтоді він як збільшувався, так і значно зменшувався. Найстарішому відомому льоду Гренландії близько 1 мільйона років.

Якщо всі гренландські льодовики розтануть, рівень світового океану підійметься, за різними оцінками, на 6–7 метрів. Нині вони забезпечують 17 % від 3 мм щорічного підвищення рівня моря.

Гренландські льодовики.

 

Гренландські льодовики. Ілюстративне фото, Unsplash

Льодовиковий щит Гренландії містить в своїй кризі дуже цінні фіксації кліматичних умов минулого. Тому вчені використовують його для того, щоб отримати дані про:

• температуру;
• рівень Світового океану;
• опади;
• хімічний і газовий склад нижніх шарів атмосфери;
• виверження вулканів;
• сонячну активність;
• межі поширення пустель;
• лісові пожежі тощо.

Ці дослідження дають змогу не тільки зрозуміти, у яких умовах жили наші предки, а й краще спрогнозувати майбутні кліматичні зміни. Гренландські льодовики дають більше інформації про клімат та зміни в природі, ніж, наприклад, річні кільця дерев чи осадові шари.

Поєднання двох культур — інуїтської та європейської

Культура Гренландії — це поєднання традиційної інуїтської (калаалліт, тунуміт, інугуїт) та скандинавської культур.

Традиційну музику, яка найкраще пережила європейські контакти, можна знайти на сході та північному сході острова. Найчастіше це танці під барабани, які виготовляють із дерев'яної рами з ведмежим сечовим міхуром зверху. Цей барабанний бій є "єдиною справді корінною музикою" в Гренландії і частиною відродження коріння в сучасності.

З приходом скандинавів на острові стали популярними нові інструменти та форми європейської музики, такі як скрипка, акордеон та християнські гімни.

Інуїти також мають власну традицію декоративно-прикладного мистецтва. Вони вирізують фігурки "тупілак", які зображають монстрів-месників. Це слово означає душу або дух померлої людини. Вони вірили, що духи живуть у кожному суглобі людини, навіть у кісточках пальців.

Фігурки-тупілаки з Гренландії. Ansgar Walk, CC BY-SA 3.0, Louis Chemnitz, CC BY-SA 4.0 via Wikimedia Commons

Самі фігурки зазвичай не більш ніж 20 сантиметрів заввишки, і їх вирізають переважно з кісток моржів. Раніше вирізання цих фігурок практикувалося в шаманських традиціях, однак тепер вони стали просто предметами колекціонування.

А на острові Аммассалік вирізьблювали дерев'яні карти гренландського узбережжя, які використовували наприкінці XIX століття.

Без залізниць й автомобільних трас: як дістатися і подорожувати Гренландією

Попри те, що острів розташовується у Північній Америці й найближчими країнами є Канада та США, до Гренландії досі можна було потрапити лише з Данії чи Ісландії.

Однак все має змінитися у 2025 році, оскільки в місті Нуук, столиці Гренландії, збудують 2000-метрову злітно-посадкову смугу. Це дать змогу приймати великі літаки й з інших країн. Тому очікують, що з'являться прямі рейси не тільки з північної Європи, й зі США та Канади.

Крім того, відомо, що у 2026 році в південному регіоні острова Гренландія мають відкритися ще два аеропорти.

Цікавим також є те, що різні міста Гренландії пов'язані між собою тільки водним і повітряним сполученням. А от автомобільних чи залізниць між ними взагалі немає.

Це пояснюється не тим, що острів страшенно відстав від розвитку, а поєднанням історичної традиції, екологічних міркувань та практичної реалізації.

Місцеві жителі гуляють поселенням Атту, муніципалітет Кекерталік, Гренландія, 1 липня 2024 року. REUTERS/Ritzau Scanpix/Ida Marie Odgaard

Кліматичні особливості Гренландії (оскільки більша її частина покрита льодом) зробили будівництво дороги непрактичним і непотрібним. Клімат острова просто занадто холодний для будь-яких робіт із бетоном чи асфальтом.

Тому на всьому острові загальна мережа доріг охоплює приблизно 149 км і лише близько 90 км з твердим покриттям. А світлофори (аж 2) є тільки в столиці.

Тому через відсутність традиційної мережі доріг жителі Гренландії мають такі популярні види транспорту, як снігоходи та собачі упряжки — для коротких відстаней. А для тривалих подорожей є повітряні та морські шляхи.

Подорожі на собачих упряжках все ще залишаються поширеним засобом пересування для гренландських мисливців. UNISCO/Johannes Müller

Об'єкти під охороною ЮНЕСКО

Гренландія має три території, внесені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

• Крижаний фіорд Ілуліссат внесли у 2004 році. Він є частиною затоки Діско на заході острова. Його довжина становить 40 км, ширина — 5–10 км. У його північно-західній частині розташоване третє за населенням місто Гренландії — Ілуліссат, його ще називають "туристичною столицею Гренландії".

Саме тут можна своїми очима побачити процес сповзання льодовика у воду — щорічно в океан виносить близько 20 мільярдів тонн айсбергів, а це близько 10 % всіх айсбергів Гренландії.

У 2012 році фіорд Ілуліссат показали в документальній американській стрічці "У гонитві за льодовиками".

Крижаний фіорд Ілуліссат. ЮНЕСКО/Jakob Lauhup

• Куятаа — це перший відомий приклад сільського господарства в Арктиці та найдавніше свідчення поширення давньоскандинавськоїкультури за межами Європи.

Його внесли до списку ЮНЕСКО у 2017 році.

Тут можна знайти унікальні поєднання культури землеробства та полювання на морських ссавців, що відбувалося в регіоні з X по XV століття і з XVIII століття до сьогодні.

Аерофотографія головного житла, де добре збережена кімната на передньому плані, як вважають, була бенкетною залою. Fornleifastofnun Íslands. UNESCO/Garðar Guðmunds-son

• Аасівіссут — Ніпісат, або "Мисливські угіддя інуїтів між льодом і морем"

Цей ландшафт розташований у центральній частині Західної Гренландії. Тут збереглися археологічні рештки більш ніж 4000-річної давнини, зокрема вони містять свідчення про існування культур саккак, дорсет і туле, а також об'єкти, що належать до більш пізньої інуїтської колоніальної епохи

До Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО його внесли у 2018 році.

Вид на захід на озеро Аасівіссут у східній частині території. UNISCO/Laust Løgstrup