статьи

Депресія - “плаче” мозок, а сльози в серці, шлунку, кишківнику.

Головним проявом цих розладів є знижений настрій, що поєднується з виразною втратою інтересу до діяльності, котра раніше завжди була приємною для цієї особи, відсутністю реакції на події чи дії, котрі в нормі викликають активний відгук; пробудження зранку на дві й більше годин раніше звичного часу і посилення депресії у ранкові години; об’єктивні ознаки виразної психомоторної загальмованості; помірне зниження апетиту; втрата маси тіла ( на 5 % і більше продовж місяця ).

В останні десятиліття розпізнавання депресивних розладів покращилося не тільки в психіатричній, але й у загальномедичній практиці. До теперішнього часу розповсюдженість депресій у популяції була в межах 3-6 %, щорічна захворюваність сягала 1 %. Відомо, що 20 % хоча б раз у житті перенесли депресивний стан. Між іншим, жінки схильні до виникнення депресій частіше за чоловіків.

Інформування лікарів різного фаху ( не лише психіатрів ) про клінічне розмаїття проявів депресії та можливості ефективної антидепресивної терапії визначили тенденцію до більш раннього розпізнавання та лікування цих розладів. Цьому сприяли розширення й оптимізація роботи амбулаторних психіатричних закладів і служб, впровадження консультативної психіатричної допомоги в стаціонарі й амбулаторні ланки загальномедичної практики.

Значимість проблеми депресій знайшла віддзеркалення не тільки в спеціальних медичних виданнях, але й у популяризації відомостей засобами масової інформації, що призвело до зростання психіатричної обізнаності населення.

Депресивні розлади — найбільш поширена форма психіатричної патології у пацієнтів, які звертаються за допомогою в первинну медичну мережу. Невчасне виявлення депресивних розладів, неадекватна терапія призводять до хроніозікації, виразного порушення соціального функціонування і, не виключено, інвалідності. А виникнення даної проблеми пов’язане з багатьма причинами, як-от: низький рівень медичної активності; хибні думки, що пацієнтами психотерапевта ( що вже казати про психіатра! ) можуть бути виключно особи з важкими психічними розладами; застереження соціальної стигматизаціїї ( ярлика ), тому населення з приводу депресії відвідує лікарів загальномедичної мережі з надією виявити в себе соматичне захворювання, лікування котрого покладе край їхньому психічному дискомфорту; недостатня психіатрична й психологічна підготовка загальнопрактикуючих лікарів. У зв’язку з цим треба підвищити якість медичної допомоги на амбулаторному етапі хворим, які страждають різними депресивними станами.

А насамкінець пропоную взяти до уваги таке переконання російського психолога Євгенія Краснушкіна: “Горе, смуток, страх, відчай провокують соматичні хвороби та обтяжують їхній перебіг. Та сміх, радість і бадьорий настрій — це не тільки кращі свідки здоров’я, але й справжні творці його”.

Тетяна Сидорова,

зав. відділенням №11

Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. О. Ющенка