статьи

Міома матки
Міома матки, лейоміома, фіброміома – доброякісна, гормонозалежна пухлина з м’язового шару матки. Міома – найпоширеніша пухлина жіночих статевих органів. У середньому, в дітородному віці вона зустрічається у кожної 5-ї жінки, а після 50-річного віку – в половини жінок. В останні роки почастішали випадки міоми матки у молодих жінок і навіть у дівчат-підлітків. Основними клінічними проявами міоми матки є : інтенсивні й тривалі менструальні та міжменструальні кровотечі, біль внизу живота, анемія, здавлювання сечового міхура і кишківника, часті сечовипускання або дискомфорт при сечовипусканні, закрепи, збільшення розмірів живота, вплив на дітородну функцію та перебіг вагітності. Як правило, міома матки, не загрожує життю, але знижує його якість, що проявляється: втомлюваністю, сексуальним дискомфортом, зниженням самооцінки, тривожністю. Все це руйнує життя жінки. Діагностика міоми матки не викликає особливих труднощів. Розмір нормальної матки в середньому відповідає розміру середньої груші. Розмір міоматозного вузла може досягати більше 20 см у діаметрі. Для діагностики можна використовувати наступні методи. Ультразвукове дослідження (УЗД) – дозволяє виявити наявність міоми матки, кількість вузлів, розмір і місце їхнього розташування, особливості їх кровопостачання. Гістероскопія (огляд порожнини матки) - дозволяє «подивитися» всередину матки, за допомогою оптичних приладів і камер. При необхідності дозволяє взяти зразки підозрілих ділянок слизової порожнини матки чи видалити вузол, який розташований в порожнині. Гістологічне дослідження ендометрію – дозволяє виявити чи виключити захворювання слизової порожнини матки. Лабораторні методи дослідження (загальний аналіз крові, рівень заліза в крові, стан гормонального балансу) дозволяє дійти до висновку про загальний стан організму і про можливі варіанти підбору лікування. Комп’ютерна томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ) – дані методи дозволяють більш чітко побачити розміри чи локалізацію вузлів, їх використовують у разі невизначеності результатів УЗД. Також обов’язковим є проведення додаткового обстеження шийки матки, молочних залоз, щитоподібної залози. Перед вибором тактики лікування враховуються такі фактори: тип міоми матки; розмір і кількість вузлів; вид, тяжкість і частота симптомів; вік жінки; бажання народити в майбутньому дитину; супутня патологія; хронічні захворювання. Хірургічні методи лікування: міомектомія (видалення міоматозних вузлів) – це хірургічне видалення пухлини збережені матки. Існує декілька типів виконання міомектомії, вибір методу залежить від типу міоми матки. Гістеректомія (видалення матки) – найрадикальніший метод, зі 100% ефективністю (немає органа – немає пухлини). Малоінвазивний метод лікування являє собою емболізацію маткових артерій (ЕМА) – за допомогою даного методу, міома позбавляється кровопостачання, змушуючи її скорочуватися. Час відновлення після процедури становить до 1 тижня, а зменшення міоми може тривати від декількох місяців до кількох років. Також можливе безопераційне лікування, коли жінка наближається до предменопаузи, розміри матки менші 12 тижнів, міома росте повільно  жінку не турбують важкі симптоми матки, тоді можливе консервативне лікування. Лікування міоми матки без операції полягає у застосуванні таких лікарських препаратів: комбіновані оральні контрацептиви, антагоністи гонадотропін-рилізинг-гормону,  антипрогетерони, антигонадотропіни, гестагени. Дана терапія сприяє уповільненню росту міоматозних вузлів, інволюції матки, усуває симптоми, спричинені міомою. Потрібно не забувати, що регулярні профілактичні огляди у гінеколога і щорічні ультразвукові обстеження дозволять вчасно виявити можливі проблеми і прийняти необхідні заходи для відновлення жіночого здоров’я.
Рудь В.О. доктор медичних наук, доцент,
Босий С.А. лікар