статьи

У Бога немає забутого і немає забутих, і пам'ять людську неможливо знищити. Зараз до нас повертається те, що здавалося безповоротно кануло в небуття. У тому числі – і пам’ять про всіх новомучеників і сповідників нашої Подільської землі, які жили в першій половині ХХ століття від Різдва Христового. Епоха гонінь ХХ століття на Подільській землі явила нам величний сонм новомучеників, священомучеників, преподобномучеників і сповідників.

Священомученик Клавдій (Савинський)

Священомученик Клавдій (Костянтин Сафронович Савинський) народився у травні 1882 р. в м. Снітків Могилівського повіту Подільської губ. в селянській родині. Закінчив народне училище у м. Могилів.

До 1925 року жив у м. Києві. З 1900 р. був чорноробом в Києво-Печерській Лаврі. З 1904 насельник Києво-Печерської лаври. З 13 серпня 1904 р. виконував різні послухи в странноприймальні, келарці, а з січня 1907 р. в іконній лавці. Здав екстерном іспити за чотири класи в гімназії № 8 м. Києва.

З 27 серпня 1910 р. він вже працював у канцелярії Духовного Собору. З 4 серпня 1916 р. до початку 1918 р. – на військовій службі. Після повернення в монастир продовжував нести послух у канцелярії Духовного Собору.

10 квітня 1920 року прийняв чернечий постриг з іменем Клавдій. 22 травня 1922 р. був висвячений у сан ієродиякона, а 16 грудня 1923 року в сан ієромонаха. У другій половині 1920-х був возведений у сан архімандрита.

З 1925 в сані ігумена відряджений на Лаврське подвір'я в м. Ленінград. Пішов з подвір’я через неприйняття Декларації митр. Сергія. Служачи з листопада 1928 року в соборі Воскресіння Христового, обслуговував іосифлянські парафії, таємно постригав в чернецтво та духовно окормляв громаду сестер колишнього Іоаннівського монастиря.

У 1928 р. деякий час пробув у м. Харкові в архімандрита Климента (Жеретієнко). У цей період приєднався до «іосифлян». Потім у м. Ленінграді служив у соборі Воскресіння Христового (Спаса-на-Крові). З благословення єпископа Димитрія (Любимова) звершив 34 постриги послушниць Іоанівського і Новодівичого монастирів у монахині.

У 1929 році повернувся на Україну і брав активну участь у житті іосифлян, щоліта приїжджав на кілька місяців до м. Київ, привозячи послання архієп. Димитрія (Любимова). На початку 1930 року був таємно хіротонісанний на єпископа Істинно Право-славної Церкви.

27 грудня 1930 року заарештований НКВС та за постановою КОГПУ від 8 жовтня 1931 року був засуджений на 5 років таборів у Сибірі. 13 листопада 1931 року етапований в Сиблаг, де перебував в ув’язненні на Маріїнському лагпункті. Звільнившись у січні 1936 р., поселився в м. Новгороді.

З 1938 р. жив у м. Ленінграді на нелегальному становищі, де щоденно таємно служив у будинкових церквах та на квартирах віруючих. З осені 1941 року жив на горищі будинку в с. Коломягах на околиці м. Ленінграда, де очолював таємну іосифлянську громаду, у якої був свій катакомбний храм. Як єпископ ІПЦ очолював громади «іосифлян», що керувалися на чолі 17 священиками. Управлінням НКВС Ленінградської області його церковні громади під час слідства, були кваліфіковані як «антирадянські організації, що займаються «вихвалянням дореволюційних порядків».

17 червня 1942 року повторно заарештований і за постановою ВТ військ НКВС Ленінградського округу від 3 серпня 1942 року засуджений до вищої міри покарання. 12 серпня 1942 року розстріляний разом з о. А. Ф. Чистяковим і черницею Євдокією (Дєшкиною).

На Ювілейному Соборі РПЦ у 2000 р. священомученик Клавдій (Савинський) був прославлений у сонмі «Новомучеників та сповідників ХХ століття».

Святий священомученик Федір (Гусак)

Святий новомученик Федір Григорович Гусак народився 1883 р. у селі Бахтин Мурованокуриловецького р-ну та був наречений на ім’я преп. Феодора, ігумена Студійського. Народився у сім’ї церковнослужителя Григорія. Закінчив з відзнакою Подільську духовну семінарію. У 1907 р. був рукопокладений єпископом у священики та служив у місцевому храмі сусіднього с. Долинян.

Перший його арешт відбувся у січні 1930 р., за опір владі проти закриття церкви та церковного грабунку. Але фактично це було покаранням влади за його належність до «йосифлянської» церкви, за що й отримав 5 років заслання.

До Умані о. Федір прибув (фактично знову був висланий) у 1936 році, після відбуття покарання на Крайній Півночі на лісорозробках. Як відзначено в його слідчій справі, «духовного сану не зрікся». Оселився і жив на передмісті Умані, яке називається Звенигородка. Здобував на прожиток церковними требами, бродяжив по селах, проповідуючи Слово Боже.

Виступав за повернення віруючим закритих храмів, наставляв людей під час перепису населення не приховувати віри, чим викликав незадоволення з боку влади. Брав активну участь у житті місцевої духовної громади «йосифлян», яка зосередилася на той час у передмісті м. Умані Звенигородці.

10 жовтня 1937 р. заарештований Уманським РВ НКВС. Його звинуватили за горезвісною ст. 54-10 КК УРСР, що означало лиш одне – «ворог народу». 31 жовтня 1937 р. за рішенням трійки КОУ НКВС страчений. Прийняв мученицьку смерть на 55-му році життя.

26 червня 1989 року новомученик Федір Гусак був повністю реабілітований прокуратурою Черкаської бласті.

Роман Крохмалюк

член Молодіжної Організації Журналістів