Парк культури і відпочинку розташований у середмісті Вінниці — між вулицями Соборною, Першотравневою і Хмельницьким шосе.
Площа парку складає 40 га. Він був заснований у 1936 році. За понад 70-літню історію існування парк завжди був місцем святкувань як загально-державних, так і міських подій та свят. Гарною традицією стало проведення в парку народних гулянь та свят, зараз, зокрема, на Дні міста, Перемоги, Незалежності.
Проте з парком пов'язана і трагічна історія — у дворі будинку НКВС, що межував із парком, відбувалися масові розстріли радянських громадян у 1937—1941 роках. З-за великої кількості жертв вироки затверджувалися списками, на яких позначалась вища міра покарання. Коли територія парку була зайнята братськими могилами, поховання перенесли на цвинтар. Там між могилами рили такі ж траншеї і також перетворювали їх на братські могили. Всі ці операції проводилися вночі, а вранці нічого не підозрюючі вінничани гуляли парком “культури”, не здогадуючись, що ходять по могилах своїх сусідів, а може, навіть і родичів. Під танцмайданчиком були три братські могили, під кімнатою сміху – одна. В червні 1943 року у Вінниці була створена міжнародна комісія з розслідування злочинів комуністичного режиму. Комісію, окрім Німеччини і України, представляли лікарки, юристи, священнослужителі й журналісти з Бельгії, Болгарії, Фінляндії, Франції, Італії, Хорватії, Голландії, Румунії, Швеції, Словаччини, Угорщини, Греції, Данії. Почали розкопувати братські могили. Всі ці дії документувалися. Деякі жертви були поховані живцем, тому що в їхніх горлянках була знайдена земля. З 169 жіночих трупів 49 були абсолютно голі. Це жінки молодого і середнього віку, що говорить про те, що перед розстрілом їх гвалтували. За три місяці було розкрито 91 могила й ексгумовано 9439 трупів.
24 січня 1945 року після звільнення міста від німецьких окупантів парк відновив свою роботу. І вже в 1969 році наказом Міністерства культури УРСР став методичним центром 4 областей й отримав назву «Центральний». У 1986—89 роках парку присуджувався Перехідний червоний прапор Міністерства культури СРСР, який було довічно передано парку. У 1986 році колектив парку нагородили Почесною грамотою Президії Верховної Ради України до 50-річчя від дня заснування. Часи незалежності позначились на парку запустінням, через брак коштів для підтримання його в належному стані. А наприкінці 2000-х він знову набув статусу центральної зони дозвілля і відпочинку вінничан і гостей міста, полагоджено і відновлено роботу атракціонів, споруджено нові пам'ятки, відкрилися нові заклади харчування, а 2008 року на території парку відкрито ковзанку зі штучним покриттям критого типу.
Ось така цікава і, головне, неординарна історія нашого парку. Зі своїми драматичними сторінками.
Підготував Віктор Рудь,
член Молодіжної організації журналістів
Добавить комментарий