статьи

Зі вступом у силу нового Цивільного кодексу України порядок оформлення договору позики набув деяких нових рис. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян (більше 170 грн.), а коли позикодавцем є юридична особа – незалежно від суми. Згідно 2 ст.1047 ЦК – на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей (кількості речей). Але не слід ототожнювати договір позики та розписку. Розписка є лише борговим документом, що підтверджує укладання договору позики. Отже, крім розписки має обов’язково існувати сам договір позики в письмовій або в усній формі.
На відміну від старого Цивільного кодексу, за новим позикодавець за будь-яким договором позики має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено самим договором позики або законом. Тобто сторони, по суті, можуть самі визначити в договорі – процентний він чи безпроцентний. Але визначення (ч. 2 ст.1048 ЦК) може перекреслити намір сторін укласти договір позики без сплати відсотків. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п’ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Якщо ж вищевказані вимоги не дотримані – відсотки мають бути сплачені навіть в тому випадку, коли про них не йдеться в договорі позики (на рівні облікової ставки НБУ – ч. 1 ст. 1048 ЦК). Законодавець встановлює, що позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Частиною 3 ст. 1049 ЦК законодавець встановлює, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми що позичалася на його банківський рахунок.
Згідно вимог законодавства, приймаючи виконання зобов’язання, кредитор повинен повернути боржникові борговий документ (договір позики та розписку про одержання грошей, коли така видавалась) з відміткою про виконання, а у випадку неможливості повернення боргового документа – вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку.
Наслідки порушення договору позики грошей виглядають такими: 1) якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити суму боргу (позику та проценти, коли такі були встановлені) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; 2) якщо договором позики встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.