Новости

Вінницький легкоатлет Роман Кокошко став чемпіоном Європи

Для перелічення найвищих спортивних досягнень атлетів та атлеток Вінницької області знадобився б дуже довгий аркуш. Спортсмени Вінниччини продовжують своїми перемогами все вище підіймати український прапор на стадіонах Європи та усього світу. 

Нещодавно, 4 березня, Роман Кокошко на змаганнях у Стамбулі встановив національний рекорд України, штовхнувши ядро на 21,84 метра. Попередній рекорд був встановлений у 1999 році та тримався вже 23 роки. Менш ніж через 10 днів Роман вже у португальському місті Лейрія переміг на Кубку Європи з метань.

В цьому інтерв’ю пан Роман розповів про початок своєї спортивної кар’єри, боротьбу із хвилюванням, подальші цілі та багато чого іншого.

- З чого почалася ваша спортивна історія? Як ви почали займатися легкою атлетикою та штовханням ядра, зокрема?

- Коли я вступив в Вінницький державний педагогічний університет імені Коцюбинського, мені сказали, що обов’язковою умовою для навчання є відвідання спортивної секції. Тоді я був дуже худий і мені хотілося набрати м’язової маси, тому я вирішив піти на секцію пауерліфтингу. З цієї секції мене благополучно вигнали, бо я не підходив за фізичними даними, тому перейшов у легку атлетику. Мені одразу сподобалася ця секція, перші 5-6 місяців я ходив на тренування на автоматі. Приходив – робив, що кажуть і мене за це ще й хвалили, що мені дуже подобалось.

- Чи є у вашій родині спортсмени та як ваші родичі відносяться до вашої спортивної діяльності, як вас підтримують?

- У моїй родині спортсменів не було. Мій батько дуже турбується моїми результатами, постійно слідкує за ними у соціальних мережах. Моя тренерка Тетяна Миколаївна оперативно скидає йому мої результати. Коли телефоную додому після змагань із хорошими підсумками, спілкуюся із мамою, кажу, що у мене все гаразд, що у мене все вийшло, і питаю, як там батько, а вона відповідає: «Та батько плаче». Мій батько дуже радіє усім моїм успіхам і для нього це дуже важливо.

- Які спортивні досягнення у вас були від самого початку вашої спортивної кар’єри до чемпіонства Європи?

- Я декілька разів ставав призером і переможцем чемпіонату України. Раніше ми постійно конкурували із одним хлопцем на цих чемпіонатах і це мене мотивувало, адже я постійно хотів його перемогти та стати найкращим. На перших моїх змаганнях я програв всім, кого тільки бачив. Мене це дуже зачепило, я подумав: «Боже, я настільки поганий?». Після цього я більше не хотів програвати та почав робити все, аби бути першим.

- Ви встановили національний рекорд України зі штовхання ядра на змаганнях у Стамбулі. Коли ви побачили результат на табло та зрозуміли, що це рекорд України, які були ваші перші думки?

- Я навіть не можу згадати. Коли дуже довго йдеш до якоїсь цілі, вкладаєш в неї всі сили і нарешті досягаєш її, ти відчуваєш такий фонтан емоцій, що це неможливо описати словами. В цей момент я нічого не чув, у мене просто був якийсь шум у вухах, мені здалося, що я стою один на стадіоні і нікого і нічого довкола не існує, ніби потрапив в інший вимір.

- Наскільки сильно ви хвилюєтесь перед змаганнями та як боретесь із цим хвилюванням?

- Це звична справа для спортсменів. Коли спілкуєшся з іншими спортсменами то кожен розповідає про власні методики, для когось це медитація, для когось, щось інше. Я зазвичай слухаю музику на розминці та на тренуваннях і на самих змаганнях на стадіоні теж часто грає музика. Між підходами на змаганнях я просто не задумуючись танцюю під цю музику – це допомагає впоратись із хвилюванням, адже воно забирає всю твою енергію і в тебе просто не залишається сил, щоб штовхати ядро.

- На сьогоднішній день ви – чемпіон Європи та рекордсмен України. Які спортивні цілі ставите перед собою на майбутнє?

- Я буду реалістом. Хотілося б стати призером літнього чемпіонату світу – це найближча ціль. Також хотілося б стати призером Олімпійських ігор, а там вже подивимось. Не хочеться загадувати наперед, адже спорт – це в якійсь мірі лотерея.

- Як ви оцінюєте рівень розвитку легкої атлетики в Україні? Чого не вистачає, щоб виховувати більше молодих спортсменів найвищого рівня?

- Переважно, не вистачає кваліфікованих тренерів. Той результат, який показують сучасні топові українські легкоатлети – це заслуга тренерів старої школи. Мова йде про тренерів та тренерок, якім вже 50 плюс років, які хочуть передавати свої знання молодим спортсменам. Тренери нової школи вважають себе надто розумними і не можуть так ефективно готувати атлетів. З спортивною інфраструктурою для легкоатлетів в Україні все добре, хоча і через війну багато великих стадіонів на сході України зруйнували, але в центральній Україні вистачає місць, де можна тренувати майбутніх чемпіонів.

- Чим ви займаєтесь окрім змагань та тренувань? Чи є у вас хобі та якісь інші заняття?

- Та займаюсь усім потроху. Зараз я тренуюся у Португалії, тому дуже хотілося б освоїти місцеву риболовлю. Правда, зараз дуже багато часу йде на тренування – на підготовку до змагань, тому є велике бажання для цього, але немає часу та сил.

Роман Кокошко завітав на Батьківщину лише на декілька днів. Скоро він знов повернеться до тренувальної бази у Португалії та буде готуватися до літнього Кубку Світу. Усім нам залишається лише підтримувати нашого спортсмена, вірити у перемогу Романа Кокошко, а значить і у перемогу усієї України.