Новости

Приходячи в театр, глядач має змогу насолодитись готовою виставою. Мало хто задумується, що над цією постановкою сумлінно працювала ціла група людей: реквізитори, гримери, звукорежисери тощо. 

Екскурсію приміщеннями театру імені Садовського провела керівниця літературно-драматургічної частини Світлана Фицайло. Спершу завітали до реквізиторів, які на той момент як раз займались створенням декору для майбутніх постановок.

Тут є поробки на будь-який смак: вироби з пенопласту, картону, тканини… А головне – панує атмосфера завзятої праці. Звикла трудитись бутафор, пані Ірина: в колективі театру вона з 1984 року, працювала з перервами, а зараз вже минуло 3 роки, як жінка повернулась.

«Це будуть дві таких гаргульї на красивих підставках, для вистави «Ціаністий калій… з молоком чи без?» 30 жовтня. Коней робимо, буде казковий мюзикл «Снігова королева» в грудні. В основному в нас зберігається те, що в спектаклі вже не йде, а викинути шкода, тому що може знадобитись в новому спектаклі що завгодно. Тож ми нічого не викидаємо, навпаки, все приносять нам. В театр віддають посуд, прикраси, взуття, старі вишиті рушники. Раніше люди більше накопичували, а в часи війни ніби прорвалось це бажання віддати», - каже пані Ірина.

Зберігають готовий реквізит в спеціальному цеху, де він розкладається по підписаних коробках. На очі одразу потрапляє різний посуд, бутафорські булочки та навіть зайці. Перед самою виставою реквізит розкладають на столі за кулісами, і кожен актор знає, де його речі.

«Ми перед виставою все готуємо та розкладаємо, розносимо по гримерках, слідкуємо, щоб все було добре. Під час вистави подаємо все необхідне акторам, щось міняємо, допомагаємо. Є також вихідний реквізит, який ми закуповуємо – яблука, сир тощо. Мається на увазі, якщо актори під час вистави їдять по-справжньому», - пояснила начальниця реквізиторського цеху Ольга Перетяжко.

«У нас був актор, Анатолій Овчаренко, він сидів за столом, йому підносили запечену курку і він так нею смакував, аж облизував пальці. Звісно, коли, наприклад, наливають вино, то насправді там компот, чай каркаде або вишневий сік», - каже Світлана Фицайло.

Художники-декоратори працюють з більш масштабними декораціями по ескізам-кресленням, на яких вказано ширину, довжину та інші характеристики об’єкта.

«В стіні цеху є металеве вікно, воно відчиняється і складні декорації, які тут роблять, подають прямо на сцену», - розповідає керівниця літературно-драматургічної частини.

Чималу роль у підготовці вистави відіграють працівники сцени. Якщо вистава включає багато елементів, вони можуть монтувати протягом 2-3 годин.

«Вони все прикручують до підлоги. Якщо актори, наприклад, ходять сходинками, вони мають бути так закріплені, щоб ніхто не впав. Монтувальники працюють не тільки до, але і протягом всієї вистави», - каже Світлана Фицайло.

На сцені в цей час іде репетиція вистави «Народний Малахій» з балетмейстером, який ставить акторам пластику та створює танці. Процес контролює звукорежисер Владислав.

«Він музику включає, це дуже велика відповідальність, тому що це не тільки музика, можуть бути якісь шуми, гавкіт собак, різні звуки, він цим займається. Крім того, Влад допомагає режисерам підібрати музику. В нього є відповідний пульт для роботи, як і в освітлювача», - каже Світлана Фицайло.

Проте жодна вистава не проходить без створення відповідної атмосфери. Це робиться за допомогою освітлення сцени і залу. Під час репетиції використовують «чергове» освітлення, а під час прем’єри за подіями на сцені пильно слідкує художник по світлу Анатолій Мельник.

«Є прожектори, які фільтруються різними кольорами: синім, зеленим, червоним. Якщо треба зробити ніч, то ми ставимо темні фільтри, якщо треба, наприклад, сонячний яскравий день, то робимо світло жовтим, оранжевим, червоним, залежить від того, який настрій має передаватись. Іноді треба якусь ділянку висвітлити, наприклад, одного актора чи якийсь елемент декорацій. Режисери різні задачі ставлять: дим, сніг, туман, все, що завгодно, бульбашки можуть бути. У нас близько 200 освітлювальних приладів», - запевняє Анатолій Мельник.

Помічниця режисера Людмила Рожкова розписує план вистави в зошиті, слідкує за процесом підготовки до виходу на сцену та перевіряє наявність акторів перед тим, як давати дзвоники для залу.

«Одного разу актор запізнювався, бо потрапив у затор. Тоді мене попросили виступити, поки він добирається. Я починаю про історію театру розповідати, про виставу, про режисерів, щоб потягнути час. Це буває вкрай рідко, але це життя», - поділилась Світлана Фицайло.

Ще один важливий етап – робота над зовнішністю акторів. Цим займається гример-пастижер Ольга Дубова. Вона легко може змінити колір волосся або навіть риси обличчя артистів. Нанесення особливо складного гриму може займати півтори-дві години.

«У виставах «Ідзанамі» і «Ніч вовків» дуже складні грими. Художник-постановник створює образи, приходить до пані Ольги і розповідає, як він їх бачить. У нас колись були такі художники, які малювали обличчя справжнього актора і на ньому показували, як накладати грим», - розповідає Світлана Фицайло.

«Мене навчили робити бороди, бакенбарди, це все вручну робилось. Є такий спеціальний станок і крючок. У нас є вистава «Неперевершена», в якій 35-річна акторка грає 74-річну жінку. Вона купила спеціальний засіб, щоб робити зморшки. Він обережно наноситься пензликом, підсушується феном, нашаровується. Акторка повністю входить в образ, навіть ходить, як літня людина», - додає гример Ольга Дубова.

Костюм актора – це те, що виділяє його з-поміж інших і допомагає йому втілитись в роль. В театрі імені Садовського є спеціальний цех, де по ескізах шиють одяг для виступів, доглядають за ним та зберігають.

«Взуття все в підписаних коробках, акторам все розносять по гримерках. Все вже пофарбоване, випране і готове до вистави», - каже Світлана Фицайло.

Не дивлячись на складні умови як для України в цілому, так і для культурної сфери, співробітники театру імені Садовського працюють, не покладаючи рук, щоб радувати вінничан прем’єрами в новому театральному сезоні.