Скіфські ворожбити. Коли скіфський цар хворіє, він запрошує у свій намет ворожбитів. Ті починають чаклувати біля вогнища, щоб дізнатися, "хто" чи "що" стало причиною хвороби вождя. Ворожіння проводилися за допомогою перекладання прутиків перед палаючим вогнищем. Після ритуалу ворожбити називають ім'я зрадника, котрий поклявся здоров'ям царя, а клятву не дотримав. Винного приводять до царя, і запрошують ще групу ворожбитів. Ті повторно проводять обряд, і якщо вина підтверджується, зрадника страчують. Якщо вина не підтверджується, то вбивають першу групу ворожбитів.
Похорони вождя проводилися з особливим ритуалом. Тіло померлого вкривали воском, а нутрощі наповнювали шафраном та іншими запашними травами. Потім його клали на віз і возили по всіх селах, котрі підпорядковувалися померлому правителю. Родичі, а також близькі царя на знак скорботи обрізали волосся, наносили на обличчя рани, а воїни протикали долоню лівої руки стрілою. При зустрічі похоронної процесії жителі поселень влаштовували ритуальний плач, пригощали поминальними стравами родичів і близьких царя. Його ховали у прямокутній могилі. Вбивали дружину, виночерпія, слуг, коня, щоб вони служили правителю в загробному світі. У могилу клалися також зброя, прикраси, дорогоцінний посуд. Над могилою насипали великий курган.
Обряд ініціації. Ще з народження хлопчиків виховували як справжніх воїнів - у колиску клали стрілу. Подорослішавши, юнак повинен був сам натягнути тятиву на лук, а у першому бою випити кров убитого ворога. Але був і ще один обряд ініціації, при якому юнаки отримували посвяту від духів. Для ритуалу робилося особливе спорудження з дерев'яних кілків, котре накривалося бичачими шкурами. В середину такого шатра ставився розпечений камінь. Посвячені заходили всередину, а жрець кидав на розпечене каміння насіння конопель. Юнаки під впливом випарів входили у священний транс і досягали стану зміненої свідомості, освячувалися, входили в екстаз, контактували з духами, отримуючи таємні імена (ім'янаречення) та здібності (екстрасенсорика, яснобачення). Пізніше цю практику використовували нащадки скіфо-сарматів – українські козаки-характерники.
Укладання миру. Цікавий у скіфів побутував ритуал укладення мирного договору. Кажуть, що писемності у скіфів нібито не було, тому мир, як і дружбу, вони скріплювали кров'ю. У чашу з вином зціджували кров, і занурювали у цю рідину меч, спис, стріли і сокиру. Після цього чаша з вином і кров'ю випивається. При цьому підноситься хвала головному божеству Папаю і жіночій богині Табіті. Папаю проголошують славлення, щоби дарував перемогу. Табіті - богиня жіночого вогнища, а домашнє вогнище символізує собою перехід до мирного, гармонійного життя.
Братчина. На привалі необхідно було обігрітися й приготувати їжу. Скіфи влаштовували братчину - так називався колективна трапеза, котра, зазвичай, мала ритуальний характер. В степу дров немає, і тому, щоб розвести багаття скіфи заколювали бика. Відокремлювали м'ясо тварини від кісток, і виймали шлунок. Кістки використовували як дрова, попередньо обливши їх жиром. Бичачий шлунок наповнювали водою, а в воду клали м'ясо. Таким способом варили їжу, і зігрівалися в нічному степу біля багаття, викладеного з кісток вбитої тварини. Кров тварини розливали навколо кострища, віддаючи хвалу Табіті за даровану їжу. Частину того, що залишилося після трапези - брали з собою, укладаючи шматки м'яса під сідло.
Добавить комментарий