статьи

Одним із символів «старої» Вінниці, осередком усіх міських новин, пліток та чуток, місцем зустрічей колись був міський ринок «Каліча». Саме під такою назвою раніше була відома нинішня площа Гагаріна, яка знаходиться у самому центрі міста.

Дослідники досі сперечаються щодо походження назви «Каліча». Хоча вона вперше згадується в літописах XVIII століття, точних відомостей щодо її походження немає.

На думку одних дослідників, назву обумовила ландшафтна особливість місцевості: до початку XIX століття сучасна центральна частина міста була суцільним і досить глибоким яром. Саме по ньому проходив «торговий шлях», який вів до Літина. Через крутий спуск, вози часто перекидались, а люди падали та калічились. Тому саме від слів «каліка» та «каліцтво» й походить назва «Каліча». Згідно з іншими версіями, назва походить від назви річки, що протікала поблизу колишнього ринку.

Берег прозорої річки привертав тодішніх містян: м'який клімат, практично повна відсутність вітру, прекрасна рослинність. На берегах селилися і самозахопленням ділянок, і купуючи вагомі земельні наділи. Тут з'являються прибуткові будинки (власник ділянки збирав на будівництво будинку гроші з майбутніх мешканців, після споруди такий будинок називали прибутковим). У приватних садибах забезпечені громадяни ставили особисті купальні.

У долині річки у той час стояли дачі і росли сади (місцевість називалася Садки). Тут ніхто не жив постійно. В основному — виїжджали на вихідні або на літо. Живописна околиця міста привертала вінничан. Вони спеціально наймали архітекторів, щоб їх садиба відрізнялася вишукуваннями від решти будов.

Каліча така важлива для Вінниці і тому, що підштовхнула місто до зростання, розширення територій. Тут стало дуже зручно жити. Поряд були побудовані жіноча гімназія, реальне училище. Мало яке повітове місто могло похвалитися на той час значною кількістю навчальних закладів.

Річка Каліча була невеликою притокою Бугу, її протяжність теж невелика. Втім, незважаючи на розміри вдача Калічі була непередбачувана. Розливаючись, спокійна начебто річка, заболочувала значні площі. Через таку вдачу і була прибрана під землю. Залишився зовсім невеликий відкритий відрізок в декілька метрів в районі вулиці Хлібної. Тепер в цих місцях старовинні споруди перемішалися з сучасними, а колишнє русло тепер на місцевості малопомітне.

Калічанський Яр починався біля сучасної кіноконцертної зали «Райдуга» і тягнувся аж до Південного Бугу. Сьогодні крутість колишніх схилів можна побачити лише по вулицях Хлібній та Архітектора Артинова. Не залишилось сліду і від річки Каліча – із початком активної розбудови Вінниці річку почали ховати під землю. Нині русло річки, яка понад два століття тому текла яром, заховане у трубах під землею і вода ледь вибивається у кількох місцях.

По обидва боки від яру колись знаходились два кладовища: на території біля сучасного універмагу — православне, яке тягнулось аж до сучасної «Книжки», по інший бік — католицьке, яке тягнулось до сучасного концертного залу «Райдуга».

Найяскравіша сторінка в історії Калічанського Яру розпочинається у XX столітті. Тоді з центру міста (територія сучасного кінотеатру «Росія») перенесли базар, що мав назву «Єрусалимський». Так Каліча стала центром, який приваблював багатьох місцевих мешканців. Зокрема його часто відвідували представники вінницької інтелігенції, що жили неподалік – не стільки заради покупок, скільки задля спілкування. Через Калічу проходила і перша у Вінниці лінія трамваю.

Проіснував ринок близько 60 років. У 1960-х роках у місті побудували критий ринок «Урожай», а Калічанський забрали. Згодом впорядкували площу, яку назвали на честь першого в історії людства космонавта — Юрія Гагаріна. Сталось це у 1961 році, практично одразу потому, як стало відомо про політ Гагаріна у космос.
У XIX столітті Вінниця обмежувалася територією теперішнього Старого міста, частково Замостя і Центру. За сучасною площею Гагаріна вже була межа міста. Там розміщувалося православне і католицьке кладовища, а далі — тільки поля. Забудовувати їх почали вже при радянській владі — з середини 50-х років XX століття.

Хоч ринок і зник, колишнє торгове місце настільки було популярним, що нічого окрім будівництва на ньому центрального універмагу радянська влада вигадати не змогла. Вже у 1964 році на площі Гагаріна відбулось відкриття Центрального універмагу. Це стало величезною подією для усього міста, адже на відміну від від решти периферійних містечок, промтоварний центр мав аж п’ять поверхів і став першим в Україні магазином з системою самообслуговування.

У 2013 році площу Гагаріна реконструювали: біля універмагу з'явились фонтани та лавочки, а також напис, біля якого так полюбляють фотографуватися туристи — «I love Vinnytsia».