статьи

На цьому місці кілька мільйонів років тому було море. На його дні з піщанику утворилися скелі, висота їх приблизно 80 метрів. Море пішло і зараз скелі Довбуша підносяться над його рівнем на 668 метрів. Тому вони притягують до себе скелелазів і альпіністів. Але і туристи, які люблять активний відпочинок, приїжджають сюди. Причому не тільки з України, а й з інших країн світу.

Основний скельний масив має площу понад двохсот метрів на один кілометр. Але тут багато і інших окремих скель, багато хто з них вище декількох десятків метрів. Скелі мають різні химерні обриси, за що їм дали відповідні назви. Серед них Колобок, Лялька, Відьма, Книжка, Австрійка.

Почнемо з язичництва. У ті давні часи в цьому місці знаходилося святилище. Стародавні не тільки вивчали зірки, але і поклонялися їм. Коли сюди прийшло християнство, в цих місцях з’явився скит. Це чернече поселення було стратегічно важливим. Воно дозволяло вести спостереження за прилеглою територією і в разі нападу ворогів, інформувати родичів про це заздалегідь.

Тому Ярослав Осмомисл – князь Галицький вирішив побудувати тут фортецю. Вона і була зведена, щоб протистояти монголо-татарській навалі. Тут можна побачити безліч печер, лазів і проходів, які нерідко виручали богатирів при сутичках з противником. І сьогодні по цих місцях можна проходити, щоб відчути життя наших предків.

Але назву це місце отримало по імені ватажка опришків, повсталих проти феодальної деспотії. Олекса Васильович Довбуш жив в Карпатах у вісімнадцятому столітті. Народився в бідняцькій сім’ї, пас овець. З дитинства бачив, як страждають місцеві жителі від поневолювачів. Коли виріс, подався в опришки.

Їх тоді звали ще й «чорними хлопцями». Вони грабували і вбивали багатих, спалювали їх маєтки. Отримані цінності залишали собі, але більшу частину віддавали біднякам. У 1730 році Олекса очолив один із загонів, який вів боротьбу на Прикарпатті. Бідняки і мирне населення підтримували цей рух і їх вважали народними месниками. Загін був потужним і не раз робив набіги на землі українських, польських та угорських феодалів і поміщиків.

Ховалися повстанці в цих місцях, тут же ховали і скарби, які йшли на покупку зброї і прожитку. Також тут можна було вести нерівний бій з переважаючими силами противника, ліс і гори чудово захищали опришків.

Сьогодні Скелі Довбуша добре розкручений бренд. Сюди приїжджають тисячі туристів. Ці місця оголошені заповідними і тут заборонено полювання. Біля підніжжя скель знаходяться торгові намети, де можна придбати книги, сувеніри, напої та їжу. Можна покататися на коні або на поні верхи, сфотографуватися на тлі синіх гір, наприклад, з соколом.

Екскурсія по скельно-печерному комплексу платна, але не дорога. А для скелелазів і альпіністів тут існують спеціально розроблені маршрути, іноді проводяться змагання з гірського туризму. Якщо повертатися від скель назад в місто, можна побачити невеликий гірський водоспад, який, як Дівочі сльози, не замерзає взимку до кінця. Безумовно, таке дивовижне місце, як скелі Довбуша, залишаться у вашій пам’яті назавжди.