статьи

Кохання, пристрасть, побачення, перший поцілунок…. Це так романтично! Але на жаль справжні почуття інколи доводиться шукати не один рік. І дуже прикро, якщо через десяток років спільного життя розумієш, що ця сварлива дама – твоя друга половинка, з нею і доведеться «віку доживати». Чи принц на білому коні, який з часом перетворюється на гарбузик, з шкідливою звичкою ходити «на ліво». Тоді як відрізнити справжні почуття від тимчасової ілюзії? І взагалі чи можна знайти цю єдину (єдиного) за ціле життя , адже на планеті мільярди людей, а дев’яти життів, як у кота, в тебе немає. Відповідь для всіх одна: справжня любов народжується між людьми, які не ховаються один від одного під масками.

А питання у стилі: де ж ти кохання, відгукнись - безглузді, якщо ти сидиш вдома і стогнеш щодо своїх невдач. Гідним рішенням для обох сторін (чоловіків і жінок) було б не ховатися у панцер, а відклеївши свою «п’яту точку» від м’якого дивана, спробувати запросити когось на побачення. А задля гостроти відчуттів можна зважитись і на зустріч «наосліп».

Отже, уявімо ситуацію: він і вона – два одиноких створіння, які, стомившись від безрезультатних пошуків, звертаються по допомогу до знайомих. Спокусливим шансом для нього здається вакансія чоловіка для симпатичної стрункої білявки, та ще й з окремою квартирою. А для неї рекомендації від друзів про молодого чоловіка приємної зовнішності, без шкідливих звичок, ще й з пристойною заробітною платнею, який прагне міцних стосунків. Далі за згодою двох сторін перше побачення повинно відбутися о шостій вечора поблизу затишної кав’ярні. У зазначений час він мав тримати в руках червону троянду, а вона прийти у ніжно блакитній сукні з глибоким декольте. І ось вже більше сорока хвилин минуло, а ні одного ні другої на місці зустрічі не видно. Лише якийсь бридкий «мужик» близько сорока років з «віником», замість квітів і невдало перефарбована дама аж занадто «пишних» форм у яскраво-синьому, вже цілу годину тупцюють перед кав’ярнею і когось чекають…Переглянувшись один на одного в сотий раз, першим, нарешті, наважується підійти так званий «молодий чоловік» з запитанням: «Я так розумію, що струнка білявка у блакитній сукні, це Ви?» Після невдалого знайомства відступати вже нема куди. Із розпачем веде свою супутницю у кав’ярню. Втішає їх тільки одне: «Таке ж може трапитись з кожним». Тепер якось та переживуть це кляте «романтичне» побачення, адже реальна картина далека від ідеалу, тому можна не переживати за свою зовнішність, і просто бути самими собою. Втрачати вже нема чого!

На превеликий подив обох, через годину спілкування, їй стає приємно слухати цікаві історії свого нового знайомого, а йому дивитись на чарівну посмішку у відповідь…І в голові вже не дзвенить нав’язлива думка «придушити» при першій нагоді підступних свах. Забалакавшись, наші герої не помічають, що вже домовились про друге побачення. Там не далеко і до третього…А кохання чекати не буде, воно швидко оволодіє їхніми серцями.

Звісно, не завжди побачення закінчуються «хеппі ендом». Та й на перший погляд, в теорії все просто: зустрілися, поспілкувалися, зацікавилися….закохалися, а от з практикою з’являються проблеми. Можливо, причина в нас самих. І в тому, як ми ставимося до життя? Адже більшість страждає на хворобу під назвою «завищена самооцінка». Та ще й до всього живе у світі мрій і казок! А насправді шукати кохання треба серед реальних людей з позитивними і негативними рисами характеру, навіть з деякими прийнятними шкідливими звичками, а не юнацьку мрію: топ-модель 90-60-90 та ще й з професорськими знаннями в галузі програмування, інженерії, медицини….чи голлівудського актора з мільярдами у кишенях.