статьи

Історія людських уявлень про печінку почалась за багато тисячоліть до н. е. З давніх часів медики мали уяву про будову печінки, проте, впродовж багатьох століть функції печінки залишались невідомими.

Стародавні греки мали доволі розвинену медицину. Вони вміли пальпувати печінку, намагались лікувати її за принципом «подібне до подібного», вводячи в дієту для хворих з печінковим недугом сиру печінку тварин. У V сторіччі до н. е. Гіпократ першим розцінив жовтяницю – як захворювання печінки. У ІІ сторіччі до н. е. Гален, вивчаючи анатомію печінки, виділив три види жовтяниці. У Стародавньому Римі у І сторіччі до н. е. проводились операції на печінці, що допомагало накопичувати знання.

Епоха Відродження відкрила в медицині нову сторінку. Леонардо да Вінчі в ХV сторіччі описав таке захворювання, як цироз печінки, смертність, до речі, від якого займає 3 місце у структурі гастропатології Вінницької області.

Дане захворювання розвивається в результаті тривалого захворювання печінки.

Андреас Везалій описав судини печінки та вказав на зв'язок цирозу печінки зі зловживанням алкоголю, що ми спостерігаємо і в наші часи. Італійський лікар Мальпігі довів, що жовч утворюється не в жовчному міхурі, а виробляється печінкою, яку він назвав «крупною» залозою, а міхур – футляром.

Найновіші наукові відкриття припадають на ХХ сторіччя, внаслідок чого було змінено багато поглядів щодо численних методів діагностики та новітніх методів лікування патології печінки. Сьогодні ми маємо можливість допомагати таким хворим. Проте найскладніші захворювання - цироз та рак, все ще опираються зусиллям лікарів.

Отож, печінка – життєво важливий орган людини, який виконує багато функцій (але детоксикація крові від шкідливих речовин: алкоголю, токсинів, медикаментів – одна із основних). Цей орган накопичує вітаміни та мінерали (А, Д, В₁₂, К, Fe, Cu), гормони, глюкозу у вигляді глікогену, який є особливим джерелом енергії організму.

Основні причини ураження печінки:  вроджені та набуті.

Основні чинники набутих:

 Інфекції (віруси А, В, С, Д, Е).

• Алкоголь (за статистикою в Україні близько 39% чоловіків та 9% жінок – перевищують допустиму добову дозу. Вживання алкоголю більше 80% добу більше 1 р/міс може призводити до алкогольної хвороби печінки.
• Ожиріння – латентне накопичення жиру в гепатоцитах (клітинах печінки) призводить до запалення та фіброзу, розвитку неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП), яка в свою чергу – до інсулінорезистентності – розвитку цукрового діабету. Зрозуміло, що до ожиріння призводить нездорове харчування, медикаменти (антибіотики; НПЗП); БАДи – особливо їх безконтрольний прийом), нестача вітамінів, білків, а також захворювання кишечника (коли стінка кишечника запалена – вона стає більш проникною до токсинів – і ці ендотоксини через кров потрапляють до печінки, що може спричинити збій в її роботі).

Основні симптоми: печінка – це орган, який мовчить протягом тривалого часу, тому перші симптоми, що можуть свідчити про захворювання, з’являються пізніше – це нудота; погане самопочуття; втрата апетиту; запаморочення; можлива блювота; болі та важкість в правому підребер’ї; біль у верхній частині живота; лихоманка; гіркота у роті. На пізніх стадіях: зниження АТ; алергія; виснаження; жовтяниця; свербіж шкіри; кровотеча з ясен; синці по тілу; пігментація на обличчі тощо.

Основні методи раннього виявлення:

Якщо з’явилося хоч декілька із вищеперерахованих симптомів – потрібно звернутись до спеціалізованого медичного закладу та пройти загально-клінічні обстеження: аналіз крові та біохімічний скринінг (це дасть можливість оцінити порушення функції печінки), виконати УЗД ОЧП.

Як можна піклуватись про печінку?

Створення сприятливих умов для відновлення клітин печінки та регуляторних факторів можна досягнути за допомогою дотримання здорового способу життя та харчових звичок.

Рекомендації щодо харчування:

Щоденне вживання овочів та фруктів, ягід (400 г): яблука, вишні, ківі, шпинат, спаржа, артишок, ламінарія – особливо корисні та містять альгірову кислоту , яка утилізує шкідливі речовини; гарбуз – здатний розвантажувати печінку, ( віт. Т- карнітин – вдалий у  поєднанні із м’ясною їжею, робить її легкою); курага – сприяє виділенню зайвого холестерину, запобігає раку печінки.

Оливкова олія містить віт. Е – виводить зайвий холестерин, чудово підходить у якості заправки до салатів (надмірна кількість холестерину робить клітинну мембрану проникною для вірусів).

Продукти, що містять вітамін С, також сприятливо впливають на печінку. Цей вітамін допомагає всмоктуванню заліза, має протиракову дію та сприяє виробленню інтерферону (білку, який стимулює наш імунітет).

А ось дефіцит вітаміну А – може провокувати розвиток кіст печінки.

Кава, зелений чай є також корисними для нашого організму. Вони знижують концентрацію етанолу (ацетальдегіду в крові), що зменшує його негативний вплив на печінку та інші органи.

Найголовніше – пам’ятати, що наш організм не любить голоду. При голодуванні кількість нейтрального жиру в печінці зростає у 7 разів, що загрожує розвитку жирової хвороби печінки, жовчно-кам’яної хвороби тощо.

Для попередження фібротизації печінки – потрібно вживати тваринний білок: (яйця, молочні продукти, риба, біле м’ясо, теляча печінка) та фосфоліпіди (яєчний жовток, ікра, печінка). Джерелом лецитину є зелені листяні салати, овочі, пшеничні висівки, грецькі горіхи.

Вживати кисломолочні продукти.

Уникати: смажених, заморожених продуктів, продуктів що містять багато цукру та простих вуглеводів. Уникати зловживання алкоголем.

Варто запам’ятати: будьте обережними із ліками, вони можуть бути ворогами для печінки.

Наталія Кізлова,

зав. гастроентерологічним відділенням

ВОКЛ ім. М. І. Пирогова.