статьи

Мало хто з жителів нашого селища знає, що в с. Обухів є чудотворна ікона. Ось що відомо про неї.

Чудотворний обухівський Образ Божої Матері був встановлений у церкві с. Обухова над Царськими вратами й опускався на прохання бажаючих помолитися. На подяку про зцілення люди намагалися прикрасити образ і залишали на ньому вотивні привіски. Виконані зі срібла чи воску, вони зазвичай мали форму очей, рук, ніг чи усієї фігури людини, яка зцілилася. У дореволюційних джерелах говориться, що на одній із таких довісок, виконаної зі срібла, збереглася дата – 1756 рік, що ще раз свідчить про стародавність її шанування.

250 років тому в селищі Обухів Мурованокуриловецького району Вінницької області громада за участю козаків почала зводити трикупольний дерев’яний храм. По завершенні робіт нова церква була освячена на честь преподобної Параскеви Сербської. За одними твердженнями, козаки залишили ікону на стародавньому кам’яному поклінному хресті, що стояв у центрі села, за іншими, – на криниці, яка викопана поруч. З часом ікона почала псуватися під дією сонця та дощу. Тоді один благочестивий селянин забрав її в свою домівку, прибив до сволоку, центральної балки, на якій кріпилося перекриття хат. Згодом цей будинок орендувала єврейська родина. Але вже наступного дня євреї прийшли до селянина і з жахом розповіли про те, що ікона плаче, і їм страшно залишатися з нею в одному будинку.

Звістка про це чудо зібрала в будинку з чудесною іконою всіх жителів Обухова, і люди своїми очима побачили, що сльози від ікони течуть по стіні до самої підлоги. Вбачаючи в цьому чуді Божий промисел, жителі села вирішили перенести ікону у свою церкву, але ніхто не міг зняти її зі стіни. Лише після того, як три священики з околишніх сіл відслужили перед образом молебень, ікона Божої Матері хресним ходом була перенесена до храму. Відтоді народ став шанувати обухівський образ як чудотворний.

Особливо велику милість стражденним Богородиця виявила в день святкування перенесення Своєї Ризи у Влахернський храм (15 липня). Цей день став другим храмовим святом села.

За спогадами онучки старости храму, напередодні святкування дня положення Ризи Богородиці у Влахернському храмі, в Обухів приїжджало стільки людей, що не вистачало місця в будинках для їхнього розміщення на ночівлю. Жителі села раділи святу, однак поміщик Обухова, роздратований тим, що люди в будній день не йдуть на панщину, заборонив своїм селянам йти в храм. У той же день у його маєтку сталася сильна пожежа, що принесла великі збитки. Побачивши в цьому покарання Боже, поміщик сам пішов вклонитися чудотворному Образу, просячи пробачення в Богородиці за свою нерозумність.

До початку 30-х років ХХ сторіччя ікона знаходилася в храмі в ім’я св. Параскеви Сербської. У роки гонінь храм був розорений і в ньому розмістили клуб. Усі храмові святині були знищені, але Обухівська ікона Божої Матері збереглася стараннями благочестивих парафіян.

Під час Другої світової війни, Обухів знаходився в зоні окупації румунських військ. Служба в церкві відновилася, місцевим художником був написаний новий двоярусний іконостас. Хресним ходом чудотворний образ Богоматері перенесли в храм і знову встановили над Царськими вратами.

У школі було введене вивчення Закону Божого. Дотепер ще старі селяни, що навчалися в той час, пам’ятають православні молитви румунською мовою.

Після звільнення Обухова радянська влада храм уже не закривала, але нових випадків зцілень від ікони у той час засвідчено не було. Можливо, це пов’язано з тим, що люди боялися ходити в храм і розповідати про чудеса, що відбувалися по молитвах перед іконою Богородиці.

Остання реконструкція відбулась у 2003 – 2004 рр. Готуючись до святкування 250-річчя храму, громада попрацювала над тим, щоб повернути йому первісний вигляд.

Сьогодні ми сподіваємося, що Обухівська ікона Божої Матері знайде колишню славу чудотворної святині Вінницького краю і багато стражденних зможуть прийти до неї у своїх розпачах, скорботах і хворобах.