статьи

У різний час вулиця Соборна носила такі назви: Леніна, Український проспект ( 1941-1944 рр.), Миколаївський проспект ( у 1913 році з нагоди святкування 300-річчя дому Романових та очікуваного приїзду до Вінниці імператора Миколи ІІ ), Поштова, Велика, Головна, Грушевського, Котовського, Петра Великого, Велика Дворянська. Її загальна довжина 1,6 км, що чимало для Вінниці. До прикладу, столичний Хрещатик має 1,2 км.

У перші роки після приєднання України до Росії, коли Вінниця була центром Брацлавського намісництва, в місті започаткували будіництво палацу для генерал-губернатора на місці, де тепер знаходиться кінотеатр ім. Коцюбинського. На місці готелю „Савой” було закладено будинок міської канцелярії. Однак ці будівлі не були закінчені, оскільки скасовується намісництво, а центром Подільської губернії стає Камянець-Подільський. Проте саме в цьому районі починає формуватися новий центр міста. Вздовж нинішньої вул. Соборної виростають заїжджі двори, склади та інші споруди і виникає, між сучасними вул. Козицького та Артинова, міський базар. Саме тут збереглися поруч домініканський (1621-1624, 1760) і єзуїтський (1610-1617) монастирі, величний барочний домініканський костел (1760), нині відданий православній церкві — тепер це Преображенський собор (до 1991 р. тут був органний зал), оточені міцними Мурами. Це — серце Вінниці. З 1919 р. у колишніх келіях (XVIII-XIX) розміщається Вінницький історичний музей (зараз – краєзнавчий) і бібліотека, а пізніше й архів.

Великий внесок у створення сучасного вигляду вулиці на початку 20 століття зробив архітектор Григорій Григорович Артинов (1860-1919), перший архітектор Вінниці, цивільний інженер. Всього у місті збереглося 30 будинків, створених за його проектами: готель "Україна" (колишній готель "Савой", будівля 1912 р.), міський театр (1910 р., частково перебудовувався у 1948 р.), приміщення 2-ї школи (1900 р., колишня жіноча міністерська гімназія), Вінницька товарна універсальна біржа і Торгово-промислова палата (1911 р., колишня міська Дума), будинок судових установ (1911р., колишнє приміщення окружного суду та міської управи), магазин "Лікарські рослини" на вулиці Соборній (будинок Райхера) тощо. На честь архітектора перейменована одна з центральних вулиць Вінниці. А вже в 1913 р. ценральною вулицею міста пішов перший трамвай, що з'єднував залізничний вокзал з жіночою гімназією. Тоді вона називалася Миколаївський проспект і йшла від Казанської площі (нині район кінотеатру Росія) до базару Каліча (тепер Центральний універмаг). Ця видатна подія підтверджується кам'яним монументом, який стоїть на перехресті вулиць Соборної і Першого травня.

Ось така вона цікава та неповторна історія центральної вулиці нашого міста. Продовження розповіді про історію нашого міста в наступному номері.

Підготував Віктор Рудь,

член МОЖу