ІСТОРІЯ ВІННИЦІ. МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМ. САДОВСЬКОГО
31 мая 2012, 00:00
На початок двадцятого сторіччя у Вінниці для повної відповідності поняттю про європейське місто не вистачало опери. Добробут місцевої еліти вимагав компліментів, і лише театр з його романтичною атмосферою міг задовольнити бажання світських утіх.
Місцева буржуазія пожертвувала кошти на власні розваги. А архітектор Григорій Артинов розробив проект будівлі. Виготовленням декорацій зайнялося одеське ательє М. Басовского, що брав участь в оформленні Александрійського імператорського театру. Меблі поставив магазин Г. Зайденверга, технічне й електротехнічне оснащення - контора. Ройзенбурта. Будівля була побудована та оснащена за 11 місяців. Театр тоді мав до 1000 місць; до речі, зараз зал має лише 700 місць. Було електричне освітлення, розкішні декорації, всілякі пристосування і світлові ефекти. Окреме фойє, два буфети, вестибюль, каса, контора. Десять окремих убиралень з дзеркалами й умивальниками для артистів. Будівництво й оснащення обійшлось у 160 тисяч. До 1917 року на сцені театру виступали виключно заїжджі актори. Стаціонарний театр створив лише в 1920 році Гнат Юра. Між іншим, у 1924 і 1926 роках зі сцени театру виступав Володимир Маяковський. В 1933 році народився новий творчий колектив. Тому 17 жовтня 1933 року вважається початком першого сезону Вінницького обласного театру опери і балету. Його художнім керівником став учень Миколи Садовського, відомий актор і режисер С. Бутовський. Під час Великої Вітчизняної війни театр не припиняв свою роботу. На його сцені тоді ставилася українська і світова класика та великі концерти. При театрі працювала балетна студія. Після великої пожежі 1944 року театру була необхідна серйозна реставрація. Керував роботами виконроб Д. Щекотихін, який ще в 1910 році брав участь в зведенні цієї будівлі. І вже навесні 1945 року була показана безсмертна «Наталка Полтавка». У цей складний час директором театру став Федір Верещагін. У 1957 році після успішних гастролей в Москві театру присвоєно ім’я корифея української сцени Миколи Садовського. У 1993 році за ініціативою головного режисера театру Віталія Селезньова при Вінницькому музичному училищі ім. Леонтовича відкрито театральне відділення, яке готує акторів театру. За роки його існування 12 випускників поповнили театральний колектив. А 28 жовтня 2004 року театр отримав статус академічного.
Місцева буржуазія пожертвувала кошти на власні розваги. А архітектор Григорій Артинов розробив проект будівлі. Виготовленням декорацій зайнялося одеське ательє М. Басовского, що брав участь в оформленні Александрійського імператорського театру. Меблі поставив магазин Г. Зайденверга, технічне й електротехнічне оснащення - контора. Ройзенбурта. Будівля була побудована та оснащена за 11 місяців. Театр тоді мав до 1000 місць; до речі, зараз зал має лише 700 місць. Було електричне освітлення, розкішні декорації, всілякі пристосування і світлові ефекти. Окреме фойє, два буфети, вестибюль, каса, контора. Десять окремих убиралень з дзеркалами й умивальниками для артистів. Будівництво й оснащення обійшлось у 160 тисяч. До 1917 року на сцені театру виступали виключно заїжджі актори. Стаціонарний театр створив лише в 1920 році Гнат Юра. Між іншим, у 1924 і 1926 роках зі сцени театру виступав Володимир Маяковський. В 1933 році народився новий творчий колектив. Тому 17 жовтня 1933 року вважається початком першого сезону Вінницького обласного театру опери і балету. Його художнім керівником став учень Миколи Садовського, відомий актор і режисер С. Бутовський. Під час Великої Вітчизняної війни театр не припиняв свою роботу. На його сцені тоді ставилася українська і світова класика та великі концерти. При театрі працювала балетна студія. Після великої пожежі 1944 року театру була необхідна серйозна реставрація. Керував роботами виконроб Д. Щекотихін, який ще в 1910 році брав участь в зведенні цієї будівлі. І вже навесні 1945 року була показана безсмертна «Наталка Полтавка». У цей складний час директором театру став Федір Верещагін. У 1957 році після успішних гастролей в Москві театру присвоєно ім’я корифея української сцени Миколи Садовського. У 1993 році за ініціативою головного режисера театру Віталія Селезньова при Вінницькому музичному училищі ім. Леонтовича відкрито театральне відділення, яке готує акторів театру. За роки його існування 12 випускників поповнили театральний колектив. А 28 жовтня 2004 року театр отримав статус академічного.
Підготував Віктор Рудь,
член Молодіжної організації журналістів
член Молодіжної організації журналістів
Читайте также:
Глянец
Добавить комментарий