статьи

Ялинка - один з найпопулярніших атрибутів Нового Року та Різдва. Уявити ці зимові свята без неї неможливо. Прикрашати це дерево стало чудовою традицією. Нині, про різдвяну красуню існує безліч легенд. Сама традиція прикрашати ялинку дуже давня, – їй понад 2000 років. Раніше люди вважали, що всім деревам властиві надприродні сили, що в них живуть різні духи. Чимало народів, зокрема й українці, наділяли вічнозелені ялину та сосну надзвичайними особливостями, тому й використовували у весільних і поховальних обрядах. Згадаймо хоча б звичай виготовляти весільне гільце, який, до речі, і досі збережений в багатьох регіонах України.

Перші вбрані різдвяні ялинки з'явилися на території сучасної Франції, в Ельзасі. Як стверджують історики, це відбулося в 1605 році. Протестантська громада німецької області Вюртемберг перейняла це нововведення. Поступово ця традиція поширилася по всій Німеччині, а потім - по всій Європі. Великим прихильником прикрашання ялинок був Мартін Лютер, який підтримував святкування Різдва у спокійній домашній атмосфері. Католицька Церква пізніше схвалила таку традицію. Спочатку вічнозелені красуні з'явилися в імператорських палацах Франції, Німеччини, Англії, Норвегії, Данії та Росії. Надбанням же простого люду ялинка стала лише в другій половині 19 століття.

В Україні різдвяна ялинка з'явилась у XVІII сторіччі за наказом російського імператора Петра І. Тоді ж Новий рік стали відзначати 1 січня, а не 1 вересня. Спочатку це нововведення отримало не дуже широке поширення. У 1830-х роках ялинки встановлювались переважно в будинках петербурзьких німців, проте, до кінця XIX століття ця традиція вже була широко поширена по всій імперії. Спочатку її ставили тільки у містах. У селах головним залишався давній український «дідух». У 1916 році різдвяні ялинки на російській землі опинилися в опалі. Під час Першої світової війни Священний синод закликав патріотів не ставити в будинках колючі деревця, тому що ця традиція запозичена в німців. А в 1918 році на ялинку знову "напали", цього разу - радянська влада, котра оголосила її буржуазним забобоном, тісно пов'язаним з релігією. Ялинка залишалася забороненою аж до 1935 року, коли з'явилася ідея святкувати не Різдво, а Новий рік. Віфлеємська зірка стала червоною п'ятикутною, і під святковими ялинками країна разом з Дідом Морозом зустріла 1935 рік. Поволі ялинка в нашій країні стала символом не Різдва, а Нового року — зовсім не релігійного свята.

Поступово ялинка стає центром всього новорічного свята. Її заздалегідь прикрашають, на неї вішають подарунки, навколо неї водять хороводи. У міру поширення ялинки змінювалося і її оздоблення. Так, у Скандинавії придумали вішати на неї прикраси у вигляді сніжинок, зірок і фігурок. Перша скляна ялинкова куля була видута в Тюрінгії (Саксонія) у 16 столітті. Промислове виробництво ялинкових іграшок почалося тільки в середині минулого століття, теж у Саксонії. Майстри видували іграшки зі скла, вирізували з картону дзвіночки, сердечка, фігурки птахів і звірів, які потім розфарбовували яскравими фарбами. У 1882 році американець Е. Джонсон запропонував підсвічувати ялинку електрикою. А в 1895 році його співвітчизник, інженер Р. Морріс, сконструював ялинкову гірлянду з маленьких електричних лампочок, що дозволило відмовитися від свічок, через які, нерідко, траплялися пожежі. Першу гірлянду було запалено на ялинці перед Білим домом у Вашингтоні.

Та найголовніше, щоб ця зелена красуня разом з морозною свіжістю та лісовим ароматом, в унісон звукам келихів з шампанським та ударам годинника, наповнювали ваш дім атмосферою справжнього свята.

Підготував Олександр Самойленко,

член Молодіжної організації журналістів