статьи

Алоіс Альцгеймер — лікар із Німеччини. Раніше це ім’я знали лише у вузьких колах психіатрів та неврологів. У сучасну історію медицини цей лікар потрапив завдяки своїй пацієнтці Августі. Сталася ця подія в далекому 1906 р. 51-річна хвора втрачала здатність відповідати навіть на елементарні запитання. Протягом п’яти років втрата пам’яті значно прогресувала і згодом Августа померла. Лікаря зацікавив цей випадок. Під час розтину Альцгеймер звернув увагу на атрофію мозку й ретельно описав її. Тому цій хворобі було присвоєно прізвище лікаря.
За останні 100 років тривалість життя зростала і сталося так, що з поодиноких випадків вона перейшла у статус пандемії. За даними міжнародних досліджень на даний момент на цю хворобу страждає близько 10 мільйонів людей. Враховуючи ріст захворюваності, спеціалісти прогнозують, що до 2025 року цей показник зросте до 37 мільйонів. Саме цю хворобу називають «Епідемією 21 століття».
Хвороба Альцгеймера – найбільш розповсюджена форма первинних дегенеративних  процесів пізнього віку, що проявляється прогресуванням розладів пам’яті і призводить до розпаду інтелекту і психічної діяльності в цілому. Причиною таких проявів є смерть нервових клітин, що стається у частині кори головного мозку, яка відповідає за свідомість, інтелект і здатність до мислення. Початок захворювання досить «стертий» - все починається з порушення уваги, погіршується здатність засвоювати нову інформацію, виникають труднощі з використанням уже засвоєного матеріалу. На більш пізніх етапах спостерігаються коливання настрою, немотивовані спалахи гніву, порушення мови, порушення пам’яті, контролю мілких рухів. Досить часто на виражених стадіях виникає апатія, люди стають байдужими до усього оточуючого. З часом хворий остаточно втрачає здатність контролювати фізіологічні функції організму, втрачає можливість адекватно сприймати оточуючий світ, орієнтуватись у просторі та часі, впізнавати близьких, розмовляти. Дегенерація м’язів та нервових клітин призводить до неможливості самостійно пересуватись, пити та їсти.
За більш ніж 100 років лікарі не змогли визначити причину цього захворювання. Нам відомо, що похилий вік – це основний фактор ризику. У лабораторіях багатьох країн вчені намагаються знайти ліки від цієї хвороби, та не дивлячись на те, що наука і новітні технології активно прогресують, поки що не вдається це зробити. А що буде далі? Покаже майбутнє…