статьи

Будівництво готелю «Савой» було розпочато в 1912 р. купцем Берішем Лехтманом. Його архітекторами були Григорій Григорович Артинов та Мойсей Аронович Ваксман. Ця споруда стала першою в місті шестиповерховою будівлею кольору "слонової кістки". Проект готелю був виконаний у стилі модерн з елементами необароко.
В споруді були такі новинки, як, наприклад, електричний ліфт, центральне водопостачання та каналізація, подача гарячої води та електроосвітлення. Проте, будівля набувала знайомих нам обрисів поступово. В 1914 р. тут запрацював ресторан. А у 1915 р. в готелі вже було 7 пожильців, які займали 67 кімнат. Окрім ресторану, розташованому на другому поверсі, також у готелі розміщувалась перукарня, кондитерська, квіткова та інші крамниці (на першому поверсі), а на шостому, мансардному, поверсі - зимовий сад.
Готель був найбільш презентабельним по всій губернії аж до початку Громадянської війни 1917 – 1923 рр. В цей період у ньому розташовувались різноманітні урядові організації: в 1917 р. – Військово-революційний комітет, у 1918 р.– німецьке командування, на початку 1919 р. – уряд Директорії Української народної республіки, а в березні того ж року – штаб Першої української радянської дивізії. З остаточним встановленням радянської влади в місті, у лютому 1921 р. приміщення передають профспілковій Раді і перейменовують в Палац праці, хоча будівля і далі виконує функції фешенебельного готелю. Тяжким для «Савою» став період окупації 1941–1944 рр. Вже 1 вересня 1941 р. тут відбувся показовий розстріл 20-ти полонених офіцерів. Влітку 1943 р. на вікнах 1 поверху демонстративно вивішують фотозвіти розкопок у парку ім. Горького, де НКВС-івці ховали трупи страчених ними людей. Під час боїв за місто в березні 1944 р. від готелю залишились лише стіни та перекриття. Повністю будівлю відновили лише через 9 років — в січні 1953 р. Тоді ж назву «Савой» змінили на «Україну». Відтоді готель стає тимчасовою домівкою для багатьох гостей міста Вінниці, але, на жаль, поступово приходячи до занепаду. Про це свідчить той факт, що у 2010 р. в міжнародній класифікації готельного бізнесу він отримує лише дві зірки.
Того ж таки 2010 р., конкурсна комісія Управління спільної комунальної власності Вінницької обласної ради віддає готель компанії «Bosfor» (Туреччина), за 65 тис. грн. в місяць строком на 25 років. Доречі, ця компанія була єдиним учасником тендеру, і згодом, за дивних та нез'ясованих обставин, відмовилась від будівлі. Тоді, рішенням Вінницької обласної Ради, будівлю віддали Вінницькому апеляційному адміністративному суду, з платою 1 грн. на рік. І передбачили витратити на ремонт - 10 мільйонів гривень з державного бюджету в цьому ж році, а у цілому, ремонт обійдеться у 22 мільйони гривень. Переїхати у відремонтоване приміщення Апеляційний суд планує в кінці 2013 року.
Ось так і скінчилась славна історія елітного вінницького готелю. Єдиною ласкою став лише дозвіл про розміщення на першому поверсі колишнього "Савою" музею історії Вінниці.