статьи

Історія продукту, що одержав назву морозиво, почалася дуже давно, ще за 3000 років до нашої ери в Китаї. Десерти з лимона, води і натуральних смакових речовин, молока, а також змішані зі снігом або льодом фруктові соки, натуральні або підсолоджені - рятували від жари жителів Китаю. Рецепт смачного засобу від жари поступово поширювався по всій Центральній Азії.

Європа дізналася про заморожений десерт у 1292 р. від відомого барда і мандрівника Марко Поло, що був свідком продажу морозива в магазинах Китаю. Як подарунок монгольського Кублай-хана Поло привіз рецепт готування морозива - замороженого щербетоподібного блюда, що поповнило перелік самих вишуканих блюд італійської знаті.

Грекам насолода снігом не була відома. Рецепт заморожування фруктових напоїв уперше дізнався від Марко Поло Гіппократ. Батько медицини відразу став рекомендувати його своїм пацієнтам, тому що воно покращувало самопочуття, настрій.

Військові готували собі суміш із снігу з вином або молоком, медом і фруктовими соками. Таке було й у походах Олександра Македонського. Спеціальні естафети рабів доставляли сніг із гірських вершин і з печер. У якості холодильників служили глибокі земляні ями, у котрих попередньо ущільнений сніг під товстим прошарком гілок дерев і землі міг зберігатися декілька місяців.

У античному Римі за наказом імператора Нерона з гір Албанії, із льодовика Альп приносили сніг і перемішували його з рожевою водою, медом, фруктами і деревною смолою. Ця суміш вважалася делікатесом. Вся аристократія Рима тримала сніг у власних крижаних погребах. Рецептури готування були широко поширені і серед народних мас.

У 1553 р. Катерина Медичи стала королевою Франції, і з нагоди цього торжества на десерт було подане морозиво з малини, апельсинів і лимонів. Її син Генріх приохотився до цих делікатесів і вживав їх щодня. Що потрібно відзначити, - рецепти складу морозива були державною таємницею, на стражі якої стояв закон, що карав порушників стратою.

Під час правління французької королеви Ганни Австрийской уперше з'являється шоколадне і ванільне морозиво. На однім із бенкетів її сина було оголошено, що після закінчення свята шеф-кухар подасть кожному гостю десерт у золочених келихах, що виглядає як викладене свіже "яйце". Але до загального дива це "яйце" було солодке на смак, до того ж холодне і тверде як "мармур".

З XVII сторіччя починають з'являтися солідні наукові праці про заморожені продукти, такі як: "Мистецтво готування заморожених десертів" невідомого автора, "Ля каннамелисте Франсез" Гиллерса, науковий трактат "Мистецтво готування заморожених десертів", у якому давалися рецепти їжі, що задовольняла б навіть богів", а також теологічні і філософські пояснення такого явища, як замерзання води. У той час як у всіх прошарках населення Парижа і Відня морозиво стало улюбленими ласощами, у багатьох областях Німеччини воно не було відомо. Відомий такий випадок, про який згадує Гьоте. У будинку його батьків у Франкфурті-на-Майні був розквартирований французький королівський лейтенант граф Торані, що досить часто запрошував дітей хазяїв дома до десерту з морозива. Дітей якось дуже засмутила мати тим, що викинула морозиво, надіслане їм перед їжею, тому що їй показалося неможливим, щоб дитячі шлунки змогли винести самий справжній лід, і до того ж ще й з цукром. Але поступово мати усе ж відчула насолоду в цих ласощах.

Поступово і Німеччина покохала ці ласощі. У 1788 р. у Відні видається поварена книга, що містить різноманітні рецептури морозива, у якій дано точний опис того, як можна готувати морозиво. У цій книзі маса всяких цікавих рецептів: морозиво зі сливками поверх, а знизу - із добавкою кориці, ванілі і мараскина (вишневого лікеру); морозива з лимоном, помаранчею, полуничкою (із вином) і малиною. У 1799 р. у Гамбурзі було відкрите кафе-морозиво "Альстерпавильон". Разюче, але це кафе діє на радість лакомок і по цей день.

У 1700 р. звістка про морозиво дійшла і до Америки через мандрівників і англійських колоністів. Незвичайно любили морозиво президенти США. Перший президент Джорж Вашингтон готував морозиво у своєму маєтку Монт-Верон, він навіть набув машини для готування вершкового морозива. Четвертий президент Америки Джеймс Медисон віддавав перевагу вершковому морозиву. Його дружина Доллі подавала морозиво в Білому Будинку, тим самим робила сенсацію, тому що саме вона була першою, хто подав морозиво в цьому будинку, до того ж вона додала свіжої полунички до ванільного морозива, створивши однією з перших такий присмак.

Популярне на сьогоднішній день морозиво в стаканчиках, пломбір, ассорти з морозива, кава глясе і шоколадне морозиво з'явилися в часи правління Наполеона III. У це же час з'являються заморожені збиті сливки, перемішані з мілко нарізаним мигдалем і мараскином, слоєне морозиво з полуничкою і тертим шоколадом куполоподібної форми. Наполеон Бонапарт і сам був у числі шанувальників морозива. На схилі років колишньому повелителю Європи його шанувальники надіслали на острів Святої Олени пристрій для виготовлення морозива.

Любили морозиво й у Росії, особливо знать і царське подвір'я: Петро III, Катерина II. Говорили, що під час перевороту, заманивши до себе "у гості" чоловіка Петра III імператриця пригощала його морозивом із лікером, фруктовим желе, шоколадом, горіхами, вафлями.

Починаючи з 1845 р. Росії був виданий патент на машину для готування морозива, але ще довгий час морозиво провадилося в незначних кількостях кустарним методом.
У 1919 р. американець Християн Нельсон розробив рецепти морозива, глазурованого шоколадом. Його назвали "пиріжок ескімоса" (эскімо-пай). Він же розробив технологію масового випуску. Через чотири роки, Нельсону був виданий патент для виробництва морозива на паличці. Але, проте, першість у виробництві ескімо в американців оспорюють французи. Шарль Жерве, один із фундаторів компанії "Жерве" по виробництву сирів, після приїзду з Америки, вирішив покрити фруктове морозиво, що він там покуштував, шоколадною глазур'ю. У однім із французьких кінотеатрів, де Жерве продавав свою солодку продукцію, демонструвався фільм про ескімосів. А оскільки репертуар театрів у ті роки змінювався досить-таки рідко, то один із дотепних глядачів, що подивився декілька разів фільм про ескімосів і з'ївший за цей час дюжину порцій морозива в шоколаді, назвав його "ескімо".