статьи

Поняття "дублікат" (лат. - подвоєний) визначається як другий примірник якого-небудь документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу. Отже, дублікат документа являє собою додатковий примірник цього самого документа з рівнозначною останньому юридичною силою.

У нотаріальній практиці видача дубліката документа є окремою нотаріальною дією, що включена в перелік нотаріальних дій, вчинюваних нотаріусами. Право на отримання дубліката документа мають виключно фізичні та юридичні особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. Це свідчить про те, що законодавець пов'язує право на отримання зазначених відомостей з обмеженим колом суб'єктів з урахуванням необхідності дотримання нотаріальної таємниці.

Дублікат документа видається за письмовою заявою: осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія; спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу.

Оскільки Закон України «Про нотаріат» та Порядок передбачають, що дублікат видається за письмовою заявою, то така заява про видачу дубліката документа має викладатися на звичайному білому папері без використання спеціального бланка нотаріального документа та реєструватися в журналі реєстрації вхідних документів у день її подання.

Щодо змісту дубліката документа, то він повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність. На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис, у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій робиться запис про видачу дубліката. Відповідно до п. 1 глави 9 розділу І Порядку дублікати викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Ані Закон України «Про нотаріат», ані Порядок не вимагають залишення в справах нотаріуса, який видає дублікат документа, примірника дубліката.