статьи

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним із моменту передання грошей. Стаття 1048 ЦК встановлює, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики, укладений між фізичними особами, вважається безпроцентним, якщо його сума не перевищує п’ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін. Форма договору позики встановлюється статтею 1047 ЦК. Договір позики між фізичними особами укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Отже, підтвердженням укладення договору позики грошових коштів між фізичними особами є:

• договір позики (якщо укладається у письмовій формі);

• розписка чи інший документ, який підтверджує передання позикодавцю позичальником грошей (наприклад банківська квитанція про безготівковий переказ грошових коштів).

Згідно із ч. 3 ст. 1049 ЦК позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася на банківський рахунок позикодавця. На це положення необхідно звернути увагу, оскільки надати у позику грошові кошти позикодавець може як у готівковій, так і у безготівковій формі. А для повернення позики позикодавцю необхідно мати банківський рахунок, на який зараховується сума позики, що повертається, та відсотки, якщо вони передбачені договором позики.

Щодо способу забезпечення виконання договору позики, то найбільш розповсюдженим є застава (іпотека – застава нерухомого майна, наприклад квартири чи будинку). Так, згідно із ст. 546 ЦК виконання зобов’язання може забезпечуватися заставою. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК). При поверненні позики позичальником договір застави припиняється (ст. 593 ЦК).

Застава оформлюється договором, який укладається в письмовій формі, а застава нерухомого майна (іпотека), крім того, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Законом можуть також бути передбачені і інші випадки, коли є необхідним нотаріальне посвідчення договору застави (ст. 577 ЦК).