статьи

Вміст спирту в алкогольних напоях зазвичай визначається у градусах і позначається на етикетці цифрою з маленьким кружечком вгорі: 40°, 45° тощо. Практично кожен сьогодні вважає, що міцності в 40 градусів горілка завдячує Д. І. Менделєєву. Однак насправді цей всесвітньо відомий вчений не винаходив горілки і не має ніякого відношення до встановлення стандарту в 40 градусів на вміст спирту в ній. Хоча 12 лютого 1865 року (31 січня по старому стилю) він і захистив дисертацію «Про сполучення спирту з водою». Однак це була суто наукова робота, вона стала основою створення відомої в хімії гідратної теорії розчинів, і там не було жодного слова про горілку. В роботі справді є вказівка на специфічні властивості суміші з однієї частини етилового спирту та трьох частин води. Однак даний молекулярний склад ніяким чином не відповідає 40 об'ємним відсоткам. А популяризуються такі легенди в основному виробниками алкогольних напоїв в рекламних та пропагандистських цілях.
А стандарт в 40 градусів був впроваджений російським урядом, коли самому Менделєєву було ... лише 9 років. До цього горілка мала 38,3 градуси, оскільки це була нормативна одиниця її міцності. У ті часи акциз брали з градуса, його треба було вимірювати, а шкала вимірювань була досить неточною. Крім того, виявлялося, що на шляху від виробника до споживача горілка мала властивість “знижувати градуси”. Чиновники вирішили округлити це значення до 40 градусів, оскільки це було зручніше в підрахунках. Уряд видав указ, згідно з яким горілка повинна була поступати до споживача виключно 40-градусною, мінімум – 38-градусною. Інакше учасникам процесу виготовлення та збуту загрожувала кримінальна відповідальність! Пропозицію змінити 38,3 на 40 було прийнято 1866 року, після чого 40 градусів стало мінімальною нормативною одиницею міцності цього напою.
Сам термін, а згодом і торгова одиниця «горілка», в його сучасному значенні ( тобто розчин води і очищеного етанолу) отримала в Радянському Союзі в 1936 році. До цього часу такого чіткого поняття як «горілка» не було, а під цим словом розуміли настій з трав, ягід або коріння на міцному алкоголі. Вперше ж слово «горілка» в офіційному документі було вжито в 1751 році в указі російської імператриці Єлизавети I. Пізніше горілку називали також «напівгар», «гаряче столове вино», «оковита» або «самогон». А починаючи з 50-х років ХХ століття термін «горілка» став міжнародним.