статьи

Вінницька психоневрологічна лікарня була відкрита 25 травня 1897 року на 720 ліжок для надання спеціалізованої психіатричної допомоги населенню Південно-Західного краю. Зараз вона носить ім'я вінничанина, академіка 0.І. Ющенка в знак пошани та пам'яті про великого вченого, який зробив значний внесок в її розвиток.

Куратором будівництва Вінницької окружної лікарні був В.П. Кузнецов - директор Казанської окружної лікарні, а з введенням її в дію його призначили першим директором. Він, розповсюджуючи психіатричні знання серед широких верств лікарів, провів у 1899 році першу конференцію для дільничних лікарів Подільської губернії. Під час Першої світової війни діяльність лікарні була дезорганізована - на 1000 хворих працювало лише 3 ординатори. Напередодні Жовтневої революції лікарня була вкрай занедбана, невпинно зростала смертність серед пацієнтів. В умовах громадянської війни більшу частину лікарні перетворили на казарму. В 1919 р. спалахнула азіатська холера, поширився висипний тиф. Серед хворих летальність досягла 45,0%. Вимирання хворих продовжувалось до 1922 р. За часів німецької окупації (1941-1944 p.) хворі були піддані жорстоким тортурам, продовжувалося їхнє систематичне вимирання; фізично знищено 1500 хворих, а приміщення лікарні перетворили на офіцерський клуб. Після звільнення Поділля від німецьких окупантів з руїн і попелу почалась відбудова корпусів, поступово збільшувалась кількість співробітників, зростав ліжковий фонд. У 1958-ому побудовано 2,5 км. трамвайної лінії від вул. Пирогова до лікарні ім. Ющенка. В 80-х p. ліжковий фонд лікарні зріс до 2200 ліжок, функціонувало 26 відділень. До речі, цікавим є той факт, що саме тут з 60-х років працював легендарний психотерапевт, заслужений гіпнотизер та екстрасенс СССР А. М. Кашпіровський. Зараз медичне містечко нараховує 1375 ліжок, де щороку лікується близько 12 тис. і консультується 40 тис. хворих, на території лікарні розташовано мальовничий парк. Із 2000 року в колишньому актовому залі госпіталю для інвалідів розташована церква преподобного Лаврентія Чернігівського. У храмі з лівого боку стоїть закам’яніла труна, зроблена з колоди цільного дерева. Це домовина із Києво-Печерської лаври, у ній були мощі когось зі святих. На жаль, імені не знаємо. Коли в Лаврі перекладали мощі в спеціальні раки, ці старі віддавали в приходи.

Чимало випробувань припало на долю цієї лікарні, але завдяки самовідданій праці колишніх лікарів вона змогла вистояти. Що буде у майбутньому - побачимо. Продовження рубрики у наступному номері.

Підготував Віктор Рудь,

член Молодіжної організації журналістів