Новости

У 87 років Галина Рибак проводить майстер-класи з петриківського розпису для працівників і мешканців Вінницького обласного пансіонату для людей з інвалідністю та похилого віку. Жінка має мистецьку освіту, вона досліджувала історію українського мистецтва та свого часу навчала інших малювати. Нині ділиться своїми знаннями з іншими і в пансіонаті.

Суспільному Галина Рибак розповіла, що закінчила Київський художній інститут. Після навчання викладала в інституті вдосконалення вчителів, досліджувала історію українського мистецтва. Згодом почала навчати петриківського розпису інших.

«У мене багато учнів роз'їхалися за кордон. І я даю консультацію по телефону. Вона проводить там майстер-клас, а в мене консультується», — розповіла жінка.

Нині, за її словами, і сама потребує підтримки. До пансіонату жінка потрапила після багаторічного економічного насильства з боку родини: не склались стосунки із зятем.

«А потім він сказав, що я повинна віддавати свою пенсійну карточку йому. Коли мені щось потребується, то вони мене куплять. І я відмовилась. І почалося цькування. І це цькування відбувалося з 2008 року».

Галина розповіла, що продала будинок у Горлівці , а гроші віддала родині. Йти було нікуди.

«І в минулому році, в серпні, в мене було три спроби суїциду. У мене не було ніякого виходу. Потім взялися ті волонтери…».

З літа жінка мешкає в обласному пансіонаті для людей з інвалідністю і похилого віку у Вінниці. Тут, за словами пенсіонерки, вона потроху оговтується і повертається до звичного життя, чужі люди стали майже рідними, а вона намагається підтримувати інших.

Ягоди у стилі петриківського розпису. Суспільне Вінниця

«Не жаліється ніколи. Все у неї добре, все у неї чудово. Турбуємось, спілкуємося. Допомагаємо, щоб створити домашні умови для людини. Щоб вона почувала себе, як удома», — розповіла працівниця пансіонату Людмила Токар.

Нині Галина Рибак сама отримує допомогу і ділиться тим, що вміє і знає, з іншими: коли з резидентами, коли з працівниками. За її словами, вона вчить своїх учнів не лише мистецьким азам, а й вмінню вірити в себе.

«Це і психологічне розвантаження для працівників. Ти відволікаєшся, просто не думаєш про сьогодення, проникаєшся малюнком. Це мистецтво вільних людей. Ти можеш творити, як ти це бачиш. І однакові елементи у різних людей на різних малюнках — вони виходять зовсім інші. Зовсім різні», — сказала очільниця Вороновицької філії обласного пансіонату Лілія Комар.

«Я в захваті, я відпочиваю. Я насолоджуюся тим, що в мене виходить. Хоча, по секрету скажу, що в дитинстві я дуже не любила малювати, і всі малюнки, які довелося в школі здавати, я просила маму», — розповіла заступниця директора обласного пансіонату Катерина Якимчук.

Після майстер-класу на столі у Галини Рибак — десятки різних малюнків. За її словами, кожен виходить неповторним. І поки є охочі вчитися, вона продовжуватиме малювати й навчати інших.

«У мене позавчора був криз, а сьогодні я даю майстер-клас. У мене був тиск 212… А я не можу без цього. Для мене було страшно не прийти, бо люди чекають, люди хочуть, а коли люди хочуть, то треба їм давати це», — сказала Галина Рибак.

Своїх «учнів» вона вчить малювати крапки, мазки, ягоди й листя та інші елементи, пояснює, як створювати композицію, підбирати кольори та працювати різними інструментами.

«Петриківський розпис — це український розпис, який історично тісно пов'язаний із Запорізькою Січчю і з історією України», — сказала мисткиня.

«Я взагалі ніколи не малювала і не вмію малювати. Це для мене сьогодні супер. Дуже мені подобається. Я завжди заздрила тим, хто дуже гарно малює. Тому сьогодні я насолоджуюся», — сказала працівниця пансіонату Валентина Цокур.

«Ми звикли, що проходять навчання на майстер-класі, а сьогодні ми. Вперше взяли пензлі, вперше намалювали ту калину. Дуже була цікава історія виникнення петриківського розпису», — розповіла провідний фахівець соціальної роботи Юлія Варфоломей.

«Це і психологічне розвантаження для працівників. Ти відволікаєшся, просто не думаєш про сьогодення, проникаєшся малюнком», — сказала Лілія Комар.