Новости

Про що можна дізнатись із виправдального вироку Шевченківського райсуду Львова Андрію Слюсарчуку, якого звинувачували у тому, що він, маючи фальшиві документи про освіту, видавав себе за видатного  лікаря-нейрохірурга, а його операції призвели до смертей пацієнтів

Вирок "Доктору Пі" проаналізувала журналістка "Еспресо.Захід".

У 2013 році суд визнав Андрія Слюсарчука винним за декількома статтями: підробка документів, незаконна лікарська діяльність, убивство з необережності, шахрайство. І хоча на свободу "Доктор Пі" вийшов ще у 2016 році завдяки так званому закону Савченко, він продовжив домагатися виправдання.

14 листопада цього року Шевченківський районний суд Львова виправдав його за всіма статтями. Однак загадок у "справі Доктора Пі" залишилося не менше, ніж білих плям у його біографії. 

Звідки взявся Андрій Слюсарчук в Україні

Як Андрій Слюсарчук опинявся в операційних районних лікарень, до кінця не зрозуміло. Так само не зрозуміло, як він опинився саме в Україні, якщо прийняти його версію про те, що народився він в Азербайджані, а медичну освіту здобув у Росії. Яку школу (чи інтернат) він закінчував до того, як вступити в університет - не відомо.  

У тексті вироку вказано два місця народження обвинуваченого: село Туг Нагірнокарабаської області Азербайджанської СРСР (зі слів обвинуваченого), та місто Житомир (згідно з даними ID-карти, виданої 12.10.2023 р.). 

Сторона обвинувачення намагалася довести, що Андрій Слюсарчук народився в Житомирі, але мати від нього відмовилася. На початку 1980-х він навчався у Бердичівській спецшколі-інтернаті для розумово відсталих дітей, звідки аж ніяк не міг вступити до вишу, оскільки в цій спецшколі діти навчалися за полегшеною програмою. Частина свідків, які працювали в цій спецшколі на початку 1980-х, впізнавали в Андрію Слюсарчуку свого колишнього учня. Частина згадали учня з таким прізвищем, але не можуть стверджувати, що це – саме той Андрій Слюсарчук. 

Колишній директор школи-інтернату (очолював заклад з 1988 року) був переконаний, що це різні люди. 

"Це була дитина, яка мала каліцтво ноги, ДЦП, ушкодження обличчя опіком, з поганою пам'яттю і низьким рівнем розвитку", – йдеться в записах свідчень колишнього директора. Крім того, останній вважав, що їхній учень був вищим за Слюсарчука. 

Андрій Слюсарчук зі своїм адвокатом

Цікава деталь: з людей, які свідчили у цій справі у 2013-му, при повторному розгляді не змогли знайти та забезпечити явку в суд приблизно двох десятків свідків: хтось помер, хтось виїхав за кордон, чиєсь місце перебування не відоме.

Одним з аргументів обвинувачення на користь того, що Слюсарчук не міг навчатись на стаціонарі в медуніверситеті у Москві, було те, що в цей час він учився в ПТУ у Червонограді на Львівщині. Сам Слюсарчук стверджує, що в Червонограді (тепер Шептицький) не навчався, але міг там бувати, бо їздив з турами по Львівщині та "міг бувати і в навчальних закладах, допомагати вихованцям, вивчати їхню поведінку для своєї наукової діяльності".

Одна зі свідків заявила,  що "у групі "швей", де навчався Слюсарчук, було 32 дівчини й він один хлопець, тому його запам'ятала. Коли він отримував диплом і за якою спеціальністю, вона не знає. Де проживав у той час, їй також не відомо, в гуртожитку зі всіма точно не проживав. Практику не відвідував. Поведінка в нього була нормальна, нічим особливим не відзначався, жодних особливих прикмет не мав. На обличчі не мав ніяких шрамів чи опіків, ходив нормально, не виглядав на розумово відсталого, мав різкі швидкі рухи і жестикуляцію. Усі розповідали, що він проводить якісь масові лікувальні сеанси, паралельно з навчанням працює в лікарні, але вона не задумувалась на той час, як таке могло бути". Свідок допустила, що він міг і не навчатись у них в училищі, а проводити якісь експерименти. 

Ще одна студентка стверджувала, що він справді навчався у цьому СПТУ на третьому курсі з осені 1989 р. до весни 1990 р. 

"Не знає, звідки він до них прийшов і куди потім зник. Чула про проведення ним якихось сеансів, але на той час цим не цікавилася, потім впізнала його по телебаченню", – йдеться у вироку.

Секретна дисертація та зникнення атестаційної справи

Серед допитаних у суді свідків був керівник департаменту управління справами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (2010–2013 рр.). Він очолював комісію щодо з'ясування інформації стосовно Слюсарчука за численними зверненнями різних осіб. Чиновник розповів, що особисто познайомився зі Слюсарчуком восени 2010 року, перед експериментом з грою у шахи. 

"Міністерством отримана відповідь від 24.11.2009 р. від управління кадрового забезпечення Секретаріату КМУ про отримання вищої освіти (Слюсарчука, - ред.), а його дисертація є секретною та особливо важливою. Слюсарчук звернувся до ВАК (вищої атестаційної комісії, - ред.) для нострифікації диплома професора, після чого була сформована спеціалізована вчена рада на базі Української військової академії. В кінці 2011 р. була створена комісія, яку свідок очолив, для перевірки факту отримання вищої освіти, наукового ступеня та вченого звання Слюсарчука. Спілкувався з членами спеціалізованої вченої ради, які повідомили, що перезахист проводився у тому числі за участі представників служби безпеки обох держав (України й Росії, - ред.) і тривав протягом трьох годин, під час чого Слюсарчук відповідав на поставлені питання, –  розповів на суді тодішній керівник департаменту МОН. –  Відповіді на письмові запити до компетентних установ РФ із невідомих причин не надійшли, хоча усно по телефону наявність диплома підтверджували".

Чиновник стверджував, що спілкувався з ректором Санкт-Петербурзької академії Володіним, і той підтвердив, що Слюсарчук у них навчався.

"У Міністерстві освіти є ціла папка всіх документів перевірки освіти Слюсарчука, переписки і відповідей на підтвердження його освіти, здобутої у РФ, і його захистів дисертацій. Але під час слідства цю папку чомусь ніхто не витребовував, хоча слідчому про її існування він говорив. Усі відповіді з Росії, які надходили до 2010 року, підтвердили освіту Слюсарчука, однак уже після 2010 року почали надходити відповіді, що вони не можуть дати інформації, бо то в них реорганізація, то щось знищили, то втратили. Тобто з РФ уже інформація перестала надходити", – йдеться у тексті вироку. 

Чиновник додав, що нострифікацію Слючарчук пройшов успішно, але потім його атестаційна справа чомусь зникла.