статьи

Заповіт, будучи особистим розпорядженням фізичної особи на випадок смерті, залишається поширеним інструментом визна- чення своєї волі щодо потенційних спадкоємців у частині наявного майна. Заповідач жодним чином не обмежується вимогами закону в частині призначення своїх спад- коємців – одної або кількох фізич- них осіб, незалежно від наявності у них із заповідачем сімейних, родинних відносин. Практично кожен у своєму житті зіштовхується з питаннями спад- кування за заповітом. Відомо, що спадщина відкривається внаслі- док смерті особи або оголошення її померлою. При зверненні спад- коємців до нотаріуса у зв’язку з від- криттям спадщини, він перш за все з’ясовує наступне: відомості щодо факту смерті спадкодавця, часу та місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необ- хідності вжиття заходів щодо охо- рони спадкового майна. Саме нотаріусом, у якого буде від- крита спадкова справа в результаті смерті спадкодавця, здійснюється первинна правова оцінка заповіту, перевірка його відповідності вимо- гам чинного законодавства Украї- ни, факт його реєстрації у Спадко- вому реєстрі та чинність певного заповіту на момент смерті заповіда- ча. Враховуючи це, можна зробити висновок, що через роль нотаріуса в правовій системі України та його компетенції, саме на нього покла- дається обов’язок додержуватись вимог закону, контролювати дії особи, застерегти від можливих правових помилок. Заповіт має відповідати низці ви- мог, у разі недотримання яких за- повіт визнається недійсним повні- стю або частково, якщо: - заповіт складений особою, яка не мала на це права (недієздатною або яка не досягла віку заповідаль- ної дієздатності); - заповіт складений з порушен- ням вимог щодо його форми та/або змісту; - заповіт посвідчений особою, якій чинне законодавство України таких повноважень не надає; - складання іншого заповіту, який, по суті, скасовує попередній; - встановлення обставин, які створили волю заповідача на мо- мент укладання заповіту (обман, насильство, помилка); - встановлення факту, що на мо- мент складання заповіту заповідач не здатний був усвідомлювати зна- чення своїх дій та керувати ними. Важливим є також і розуміння правових наслідків визнання за- повіту недійсним. 1) Кожний новий заповіт скасо- вує попередній і не відновлює за- повіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, скла- дений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених ст. 225, 231 Цивільного кодексу України (не усвідомлення в момент вчинення заповіту значення своїх дій та не здатність керувати ними). 2) У разі визнання недійсним за- повіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загаль- них підставах. Таким чином, у разі визнання за- повіту недійсним, у силу вступають правила спадкування за законом, навіть за наявності раніше посвід- чених заповітів їх чинність не від- новлюється.

Бєлая О. М., приватний нотаріус, Вінницького міського нотаріального округу