В Європі це вже звичайна частина життя.
Купуєш воду, лимонад або напій у пластиковій пляшці чи металевій банці — додатково сплачуєш 25 євроцентів застави.
Приносиш до спеціального автомата в магазині, здаєш і повертаєш свої гроші.
Маленька пляшка — €0,25.
Велика пляшка — €0,25.
Металева банка — €0,25.
Саме тому пляшки не лежать масово в кущах, не плавають у річках і не розлітаються зі смітників по всьому місту. Навіть якщо хтось залишить тару на вулиці, її швидко підбере інша людина й здасть.
А що в Україні?
Ми купуємо мільйони пластикових пляшок. Викидаємо їх у переповнені контейнери. Вітер розносить їх по полях, лісах і берегах річок. Потім громади витрачають гроші, щоб усе це зібрати.
Якби такі автомати були розміщені в кожному українському супермаркеті, кожна пляшка мала заставну вартість, і діти б знали: пластик — це не сміття під ногами, а ресурс, який потрібно повернути.
Чи підтримали б ви таку систему в Україні? Пишіть в коментарях.














Глянець
Додати коментар