Довідник твого міста
це безкоштовно і ефективно!
Укр
01 грудня 2021
1,0 °C
снег

Новини

Вінниця
На Вінниччині будівельник-пенсіонер прикрасить сільське подвір’я авторськими скульптурами з бетону на честь Шевченка.
21 жовтня 2021, 13:32
На Вінниччині будівельник-пенсіонер прикрасить сільське подвір’я авторськими скульптурами з бетону на честь Шевченка.

62-річний будівельник з села Лісова Лисіївка, яке входить до Калинівської громади на Вінниччині, до березня наступного року планує самостійно створити бетонний прототип книжки «Кобзар». На подвір’ї Василя Зайця вже є погруддя Тараса Шевченка, яке він замовив у скульптора з Вінниці ще у 2019-му. Та селянин вирішив урізноманітнити вхід до свого будинку знаковими деталями, які пов’язані із класиком української літератури. Тому, Василь Степанович хоче ще зробити із будівельної суміші музичний інструмент - кобзу. А згодом, й погруддя Тараса Григоровича за своїм авторством.

«Пофарбую погруддя у бронзу, поставлю на східній часині подвір’я. І буде світитися Кобзар на сонечку!», - ділиться своїми планами Василь Степанович.

Така шана до Тараса Шевченка у селянина невипадкова.

«Ще до розпаду Радянського Союзу, вулиця, на якій наш будинок, наливалася – Леніна. Після розпаду «совка», її перейменували на Шевченка. І у мене виникла ідея встановити пам’ятник Кобзарю у нашому селі. Я запропонував односельцям скластися та замовити погруддя. Хтось підтримав, й навіть гроші здавали. Хтось, ні... Так моя ідея і забуксувала на одному місці. Тому зібрані гроші роздав назад. І, от кілька років тому, випадково познайомився з вінницьким скульптором Василем Слободянюком. Та й замовив у нього бюст Шевченка. Заплатив десь близько п’яти тисяч гривень. Й поставив на своєму подвір’ї. Прямо біля входу до хати. А чому б і ні? Живу один раз у житті!», - каже пан Василь.

Він також зауважує, нещодавно вирішив самостійно спробувати зробити погруддя, яке замінить вже наявний бюст.

«Я все життя пропрацював будівельником, та й зараз без діла не сиджу. Як працювати з бетоном, піском та цементом, добре знаю. Ба більше. У мене є знання, як створювати фігури. Шевченка, якого зроблю, бачу приблизно в образі 40-ка років. Поряд будуть стояти кобза та книжка «Кобзар». З них я і почну. Вірніше, саме з книжки. Бо її простіше зробити. І руку буду набивати», - зауважує він.

За прототип «Кобзаря» Василь Степанович візьме одне з п’яти видань, які є у його домашній бібліотеці.

«У мене невеличка колекція «Кобзарів», які були випущені ще за радянські часи», - уточнює.

Коли пан Василь створить погруддя, то те, яке вже стоїть на подвір’ї, перенесе до свого домашнього музею історії домашнього вжитку в Україні. Облаштував він його у батьківській хаті. Поповнювати експозицію йому допомагають близькі, друзі та сусіди. Інколи, навіть інкогніто, хтось принесе то старовинну праску, то посуд, й навіть, валянки.

«Шевченка з подвір’я перенесу у музей. Йому відведу окремий куток», - прогнозує Василь Степанович.

Наразі, до музею та й до будинку, де живе селянин, водять екскурсії.

«От ви питаєте, чому я, простий селянин, будівельник, цим всім займаюся? Напевно, любов до української культури передалась мені з батьківською кров’ю. Моя мати, звичайна колгоспниця, яка вік пропрацювала на полях, вона знала мільйони віршів та співала мільярд пісень. Батько – колгоспний механізатор – грав на гармошці «Марічка». Та і я, ось десь з 40 років співаю у нашому сільському ансамблі «Вишиванка», - посміхається Василь Степанович.

Фото та відео
Коментарі: 0
Додати коментар

Додати коментар