Довідник твого міста
це безкоштовно і ефективно!
Укр
16 грудня 2018
-4,0 °C
небольшой снегопад

Статті

ЯКЩО В РУКИ ПРОСИТЬСЯ ПЕРО, АБО КАРДІОЛОГІЯ ЖИТТЯ
06 червня 2012, 00:00

 

ДО ДНЯ ЖУРНАЛІСТА!

Маючи вільну хвилину, іноді хочеться побути наодинці зі своїми думками. Вони бувають порожні, без сенсу, сумні чи радісні, божевільні....

І цей перелік характеристик можна продовжувати ще досить довго. Та справа не в цьому. Досить часто стає небезпечно тримати в собі цих «паразитів» душі. І коли поруч немає нікого, хто міг би тебе вислухати, єдиним другом на всю ніч стає аркуш паперу, ручка, записник або Microsoft Word.

Ось одне речення, далі метафора, знову речення, звертання, опис… І в кінці влучна фраза, що пробирає аж до сліз – витвір мистецтва готовий. У ньому вся душа автора, така незвідана, своєрідна та неповторна.

Ви, мабуть, подумали, що так працюють лише письменники. Ні, цей план роботи стосується ще й наших майстрів пера і мікрофону, поводирів людських душ – журналістів. Вони – ті ж поети, але свої вміння спрямовують в інше, більш вразливе середовище, де немає гарантій.

Зі своїми тривогами, оголеним серцем, яке пронизують пекучі стріли нового століття, вони йдуть крізь тумани життя і несуть людям право знати, бачити, чути та бути почутим. Здатні зрозуміти круті повороти на зламі епох, журналісти служать благородній справі.

Пишучи про болюче чи радісне, несучи офіціоз чи фантастику до людських домівок, журналісти підписують договір між своєю мораллю та суспільною реальністю, але маленьким шрифтом внизу угоди зазначено ще третю «юридичну особу» – владу. Непросто, володіючи масою інформації, зуміти подати її правильно, невимушено, не порушивши при цьому пунктів неписаного договору. Та нікому, крім інформаційних Прометеїв, не відрізнити зерна від плевелів.

Журналістика приносить не лише матеріальне забезпечення, а й моральне задоволення своїм «кріпакам». Чому «кріпакам»? А тому що журналісти в полоні слова, вони залежні від свого заняття. Взявши до рук чудодійне перо, розумієш, що найкращих ліків від душевного болю чи надмірної радості не існує. З кожним днем все більшою повинна бути доза «писанини».

Журналістика – професія професій. Журналіст – не синоптик, але часто він передбачає і навіть «робить» погоду; журналіст – не турист, але завжди в дорозі, завжди в пошуках. Та найбільше журналіст відрізняється від письменника тим, що вміє працювати не лише в моменти творчого піднесення, а, незалежно від настрою і натхнення, відгукуватися на факти, події, осмислювати їх та робити висновки.

У журналіста завжди болить серце, коли він бачить несправедливість і болісно переживає те, що не в змозі допомогти більше, ніж словом. Тож нехай кожен, хто візьме перо в руки, не тільки претендує на чисту істину, не тільки несе її у серці, але й зробить усе, щоб ця істина торжествувала.

Юлія ФРІБЕР

Коментарі: 0
Додати коментар

Додати коментар