Довідник твого міста
це безкоштовно і ефективно!
Укр
12 грудня 2018
-0,5 °C
снегопад

Статті

ЯК ПОЄДНАТИ МОРАЛЬ, ДУХОВНІСТЬ І ПОЛІТИКУ
17 серпня 2012, 00:00
ЯК ПОЄДНАТИ МОРАЛЬ, ДУХОВНІСТЬ І ПОЛІТИКУ

День святого Маковея та початок Успенського посту нагадує пересічним громадянам про важливість духовного та морального, про присутність релігії в нашому житті та віри в наших серцях. У що вірять наші політики та чи є місце духовності та моралі на політичному просторі, у розмові з депутатом обласної Ради Наталією Гетце.

- Існує розуміння духовності лише як релігійності. Чи згодні Ви з цим? Чи формує духовність людини, а відтак і суспільства церкви, віра в Бога?

- Релігійність і духовність в моєму розумінні нетотожні. В зв’язку з цим можу розповісти одну історію, що трапилася з відомою свого часу у Вінниці людиною, Елеонорою Андріївною Яковлєвою. Вона була вчителькою 17 школи, неодноразово здобувала звання вчитель року, її любили всі учні, і я в їх числі, вона і вся її родина надзвичайно інтелігентні, щирі люди. У 90-х роках їхня родина виїхала до Німеччини. Якось невістка Елеонори Олена, моя близька подруга, розповіла, що німецькі сусіди запросили їх на вечерю. За вечерею німці раптом ставлять запитання, до якої церкви ви належите. Елеонора Андріївна по своїй простоті відповідає чесно, що вони отримали радянське атеїстичне виховання, і якось ще не склалися стосунки з церквою. Німці помінялися в обличчях, швиденько закінчили прийом, і більше їх ніколи до себе не запрошували, а при зустрічі віталися дуже сухо. Виявилося, для них не може бути нічого гіршого ніж не належати до жодної з церков. Таких людей визнають ненадійними і з ними не спілкуються. Але слід погодитись і з іншим: світ набагато складніший ніж правила, які ми для нього складаємо, і не обов’язково атеїст - означає «бездуховна людина».

Отож, духовність, на мою думку, від слова наповнений духом. Духом самовдосконалення, любові, миру, радості, співчуття. Я думаю це і Божественний дух. Просто людина може це усвідомлювати, а може й не думати про це, але жити духовно.

- Незаперечним чинником формування духовності визнають Церкву. Церква і держава, церква і політика мають існувати нарізно чи вони повинні бути нероздільні?

- Якщо зазирнути в минуле, то ми побачимо, що церква і держава завжди були нероздільні. Хрещення Русі стало визначною подією держави. Православна церква заклала міцну основу могутньої централізованої Київської Русі. З прийняттям християнства на тогочасних українських землях значно поширилася писемність, освіта, наука. Володимир закладав школи вищого типу в Києві, а згодом по інших містах, що відповідали середньовічним європейським університетам. Християнство дало великий поштовх у розвитку архітектури, книгодрукування, музики, живопису. У наступні історичні періоди Православ'я продовжувало бути консолідуючою силою суспільства, чинником самоідентифікації українців. Згадаймо, наприклад, за що воювали українські козаки під проводом Богдана Хмельницького? За Україну та за православну віру!

Щодо впливу сучасної церкви на наше суспільство, цей вплив, може лише посилюватися. Релігійність українського суспільства стає все більш помітним явищем. Після розпаду тоталітарної моделі відносин церкви й держави, релігійне життя в Україні ввійшло у нормальне русло. Ми в цьому плані наблизилася до країн зі сталими демократичними традиціями, де релігія не зазнавала утисків. В Україні у церкви є наразі особлива місія – сприяти єднанню народу, зміцненню національного духу.

Стосовно взаємодії церкви і політики. Діяльність церкви не відбувається в порожнечі, вона здійснюється в суспільстві, і тому має прямі наслідки для супільства. Вона і формує його ментальність, моральну та культурну атмосферу, що, в свою чергу, відображається й на політичному устрої суспільства. Соціологія показує, що в українському суспільстві сьогодні церква має найвищу довіру серед людей. Тому вона повинна використовувати усі засоби і можливості, щоб згуртувати народ України.

- Як поєднати в Україні мораль і політику?

- Є така думка, що політика – це брудна справа, що вона не дуже суміщається з мораллю. І це характеристика політики як такої, а не лише української. На жаль, тут є багато правди. Я не можу звітувати за всіх українських політиків і можновладців. Я можу говорити лише за себе.

Коли я йшла в політику, я розуміла, що політика це мистецтво компромісів. Але тоді я для себе сформулювала більш чітке її визначення: політика це мистецтво компромісів, але головне, це не повинен бути компроміс з моєю совістю, з моїми моральними принципами. Якщо це почне траплятися – для мене це буде сигнал, що я мушу звідси йти. Поки що таких сигналів не було. Я думаю, таку угоду з собою повинен укласти кожен , хто йде в політику, і тоді українська політика стане духовною.

Коментарі: 0
Додати коментар

Додати коментар