Довідник твого міста
це безкоштовно і ефективно!
Укр
09 грудня 2018
-0,9 °C
легкий дождь

Статті

ЗАПОВІТ ПОДРУЖЖЯ – НОВОВВЕДЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
08 липня 2013, 00:00
ЗАПОВІТ ПОДРУЖЖЯ – НОВОВВЕДЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, а тому кілька осіб скласти єдиного заповіту не можуть. Виняток складає заповіт подружжя відносно майна, що належить йому на праві спільної сумісної власності. Спільна сумісна власність — це майно, придбане подружжям підчас шлюбу, якщо інше не передбачено законом або шлюбним договором, а також майно придбане в результаті спільної праці членів сім'ї, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними. Це майно належить дружині та чоловікові на правах спільної сумісної власності, незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Можливість складення такого заповіту є нововведенням Цивільного кодексу України. Перевагою заповіту подружжя є те, що майно, яке було спільною сумісною власністю, спадкується тією особою, яка була обрана за домовленістю подружжя; той з подружжя, який пережив іншого, продовжує жити у звичному для нього майновому середовищі.

Детальний аналіз положень цивільного законодавства України приводить до висновку, що це нововведення Цивільного законодавства України, навряд чи можна назвати вдалим за наступних підстав. Зазвичай, подружжя володіє не лише спільним сумісним майном, а й певним майном, яке належить йому на праві приватної власності. Тому спільний заповіт не охоплює всього належного на праві власності майна, тому кожен із подружжя повинен скласти ще й заповіт, в якому визначити долю такого майна на випадок свої смерті. За таких обставин, складання спільного заповіту не лише пов'язане із зайвими витратами, а й взагалі позбавлене сенсу. Діюча редакція статті, яка передбачає складення спільного заповіту подружжям, порушує принцип відкликання (скасування) заповіту, що не може вважатися допустимим. Особа, на користь якої складено заповіт, після смерті одного з подружжя може поводитися негідно (але в межах закону, що не дозволить усунути її від спадщини за заповітом), але чинне законодавство позбавляє заповідача, який ще жививий скасувати заповіт.

Конструкція статті 1243 Цивільного кодексу України передбачає, що після смерті одного із подружжя частка у праві спільної сумісної власності переходить до другого з подружжя, який його пережив. Після смерті останнього подружжя право на спадкування набувають особи, визначені подружжям у заповіті. Але за умови складення спільного заповіту інше подружжя, яке може пережити загибле подружжя на 20-30 років, вже позбавлено можливості розпорядитися майном.

Законодавчо невизначеною залишається доля спадкового майна, на яке було складено спільний заповіт подружжя, після смерті одного з подружжя і накладення на майно заборони, відповідно до вимог ЦК України, якщо особа, яка призначена спадкоємцем у спільному заповіті, також помирає.Законодавець не дає прямої відповіді, які правові наслідки настануть у випадках, коли після смерті одного з подружжя, шлюб буде визнано недійсним.

Закріплення в цивільному законодавстві заповіту подружжя дало можливість забезпечити гарантії недоторканості майна зазначеного в заповіті для обох з подружжя, а також для особи, яка вказана заповідачами. Але, в той же час, маючи бажання скласти спільний заповіт, подружжя має бути достатньо обізнаним і про його недоліки. Тому в нотаріальній практиці, на сьогоднішній день, склалася ситуація, коли заповіти подружжя практично не посвідчуються, а посвідчуються найрізноманітніші заповіти від кожного з подружжя окремо.

Коментарі: 0
Додати коментар

Додати коментар