Довідник твого міста
це безкоштовно і ефективно!
Укр
17 листопада 2018
-2,0 °C
небольшой снегопад

Статті

СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ: ДО 1 СІЧНЯ 2012 року І ПІСЛЯ...
16 березня 2012, 00:00

З 1 січня 2012 року набрала чинності глава 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу ХІV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, у зв'язку із чим припинилася дія Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98. Які ж нововведення відбулися при цьому і чи дійсно відповідні зміни будуть корисними для підприємців (про що часто чуємо від представників влади)? Але для того, щоб дати відповідь на поставлене запитання, спочатку необхідно порівняти основні положення спрощеної системи оподаткування, яка діяла до 1 січня 2012 року, та основні положення спрощеної системи оподаткування, що набрала чинності з 1 січня 2012 року.

Отже, до 1 січня 2012 року правове регулювання спрощеної системи оподаткування здійснювалося Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98. Згідно з даним указом спрощена система оподаткування, обліку та звітності застосовувалась до:

1) фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

2) юридичних осіб–суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлювалася місцевими радами за місцем їхньої державної реєстрації залежно від виду діяльності і не могла становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Ставка єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб становила:

– 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість;

– 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачував єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Суб'єкти підприємницької діяльності-юридичні особи сплачували єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва – юридичні особи подавали до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступав за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Із 1 січня 2012 року правове регулювання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності здійснюється главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Згідно з положеннями Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на 4 групи платників єдиного податку:

1) перша група – фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень;

2) друга група – фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: а) не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; б) обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень;

3) третя група – фізичні особи-підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: а) не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; б) обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень;

4) четверта група – юридичні особи-суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: а) середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; б) обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку – у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку – у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу – у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5 відсотків доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої групи є календарний рік, а для платників єдиного податку другої, третьої, четвертої груп є календарний квартал.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Платники єдиного податку третьої і четвертої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Платники єдиного податку першої групи подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, тобто протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Платники єдиного податку другої, третьої та четвертої груп подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Отже, нами було порівняно фундаментальні засади спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, яка діяла до 1 січня 2012 року, згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98, та спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, яка вступила в дію з 1 січня 2012 року, згідно з главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Як бачимо із вищенаведеного матеріалу, порівняння випливає наступне:

1. Із 1 січня 2012 року відбулась диференціація суб’єктів господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Відбувся розподіл на 4 групи платників єдиного податку (замість колишніх 2 груп).

2. Із 1 січня 2012 року відбулась диференціація ставок єдиного податку. Для 1 та 2 групи платників ставки податку є прив’язаними до мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного податкового (звітного) року. Для юридичних осіб-суб'єктів господарювання ставка єдиного податку була зменшена вдвічі (із 6 % + ПДВ до 3 % + ПДВ; із 10 % до 5 %).

3. Із 1 січня 2012 року платники єдиного податку 1 і 2 груп повинні сплачувати єдиний податок авансом до 20 числа (включно). До 1 січня 2012 року суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачував єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.

4. Цікавим нововведенням з 1 січня 2012 року є те, що платники єдиного податку 1 і 2 груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Але, попри певні покращення та спрощення, все-таки відбувається масове закриття фізичних осіб-підприємців та ліквідація юридичних осіб, які працювали за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності. А це про щось говорить!?
 

За більш детальною консультацією звертайтесь:
ПП "Юридична допомога", вул. Келецька, 51, офіс 403,
тел.: (098) 835-72-83, (097) 847-34-48
www.law-help.com.ua

Коментарі: 0
Додати коментар

Додати коментар