Довідник твого міста
це безкоштовно і ефективно!
Укр
19 листопада 2018
-2,7 °C
небольшой снегопад

Статті

ЧИМ ЖИВЕШ, МАЙСТРИНЕ?
17 квітня 2012, 00:00
ЧИМ ЖИВЕШ, МАЙСТРИНЕ?

Довго думав - з чого розпочати… Лише один епізод нашого з вами життя поставив безкінечну кількість питань, відповідь на які дамо або ми, або час. Час який нікого не милує, ні на мить не зупиняється і не простить нам помилки, байдужість, відсторонення від тих, хто прийде після нас – наших дітей.

Живе в Оратові майстриня, яку серед керамістів та гончарів знають як пані Агата. Дав їй Бог діточок славних та ремесло в руки підкорювати три стихії – глину, воду та вогонь. Та поряд з невичерпною енергією, життєвою мудрістю не покидає її смуток. Виникає одвічне питання: Чому? Відповідь народжує нове «чому», і самотужки вирішити все, що наболіло, навряд чи вийде. Коли в вересні минулого року від Оратівського районного відділу освіти та науки надійшла пропозиція охопити дитячою творчістю дітей з сіл району, вибір впав на села Чагів та Животівка. Починати завжди важко та для загальної радості в Чагові бажаючих працювати із глиною виявилось близько сорока дітей. Вони із задоволенням приступили до справи, допомагали знайти необхідну глину, підготувати її. Минав час, діти швидко переймали прийоми роботи із глиною, і от народились на світ перші роботи. Разом з тим, вивчаючи діточок, виявилось, що багато з них живуть у багатодітних сім’ях. Вони чекали цих занять і це надавало сили долати близько тридцяти кілометрів в одну, а потім ще стільки в іншу сторону дороги.

Підходили Новорічні свята. Десятирічна Іванка Гнідунець своїми рученятками виготовила два керамічних намиста із сорокап’яти намистинок із трипільським орнаментом. З’явились на світ роботи Насті Ніколайчук, Максима Білановича, Олечки Охоти, Діаночки Петришиної, Сашка Паюка та багатьох інших. А разом з тим виник і ряд проблемних питань. Як заохоти діточок, як показати, що те, чим вони займаються, необхідне ще комусь? Діти вірять: їхня творча праця буде потрібна в майбутньому та може стати матеріальною підтримкою їхнім сім’ям. Як зберегти цю віру? Що відповісти дитині, коли вона хоче побачити результат своєї праці і просить майстриню, щоб та продала у Вінниці їхній виріб? Чому не створити своєрідний ярмарок творчих дитячих робіт? Чи під патронатом управління культури та туризму чи управління освіти та науки — це не суттєво. Це ні в якому разі не є бізнес, скоріше — це наша з вами благодійність. Це ті дивіденди, які в майбутньому не дадуть померти нашим українським традиціям. А ще особисто мені дуже прикро те, що діти, особливо із наших сіл, сьогодні кинуті напризволяще. І це проблема не тільки пані Агати. Вона розповіла про лише один епізод нашої з вами байдужості до майбутнього нашої держави, наших дітей. І сьогодні, мабуть, прийшов час повернутися лицем до них. Усіх дітей без виключення. Повернутися і запитати самого себе: що ми їм залишимо на майбутнє?!

Олександр Серпанок

Коментарі: 0
Додати коментар

Додати коментар