Справочник

Реклама

Реклама

Реклама

Реклама

Реклама

Реклама

Автор: спілкувалася Анастасія Голошивець
Опубликовано: 2018-01-22
Файла для загрузки:
ВІД СТУДЕНТА ДО ДЕКАНА: ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ЗІНЬКА ЮРІЯ АНАТОЛІЙОВИЧА

Від студента до декана: життєвий та творчий шлях Зінька Юрія Анатолійовича
У 1983 році закінчивши Вінницький державний педагогічний інститут залишився у стінах альма-матер до сьогодні. За цей час відповідав за підготовку й організацію роботи студентських будівельних і сільськогосподарських загонів, працював завідувачем кабінету історії, викладав на кафедрі, навчався в аспірантурі Київського університету ім. Т.Г. Шевченка.
-У 1990 році захистив дисертацію й почав працювати викладачем кафедри історії слов’янських народів (нині – всесвітньої історії). Із 2004 року – декан факультету історії, етнології і права.
А почалося все з 1979 року, коли 22-річним вступив на історичний факультет тоді ще Вінницького державного педагогічного інституту. До сьогодні практично все життя пов’язано з університетом. Вважаю, що працював у найбільш знаковий період, коли постійно відбувалися кардинальні зміни. Через два роки наш факультет відзначатиме сторічний ювілей. Маємо чим пишатися. За останніх сорок років підготували більше 5 тисяч спеціалістів. Важливим етапом можна вважати час із 1973 року, коли факультет було виокремлено в самостійний підрозділ. Тоді заклали основи для успішного розвитку. Університет збільшився кількісно. Побудували навчальні корпуси та гуртожитки, які функціонують дотепер.
Чи вагалися, коли обирали майбутню професію?
-Свого часу закінчив технічне училище цивільної авіації та працював у колишньому московському аеропорту «Биково». Мрії були про роботу в авіації. У той періоду це було дуже престижно. На історичному факультеті навчався мій товариш, із яким працював на авіапідприємстві. Він сказав: «Йди на історичний. Там прекрасні викладачі. Ми всі в захваті. Приходь – побачиш». Настільки емоційно розповідав про доктора історичних наук, професора І. Шульгу, який вперше на Поділлі досліджував проблеми голоду 1931-1932 рр. та видавав книги цієї тематики.
Слова друга активізували роздуми після армії, та, думаю, в мене була і внутрішня готовність до цього. Мій батько теж закінчив історичний факультет, викладав у школі, де був директором. У хаті жив дух вчительства. Тато завжди розмовляв зі мною про визначні події минулого, тому я був готовий, щоб вивчати саме історію.
Що вважаєте найважливішим досягненням у житті?
-Найбільша удача, що прийшов у наш університет і залишився на все життя. Те, що сталося за ці роки, робить мене щасливою людиною. Абсолютно задоволений тим, що маю. Радий, що спілкуюсь із людьми, які мене оточують.
Чи маєте власні життєві правила? Яких принципів дотримуєтеся?
-Перше – не заважати, а допомагати людям. Завжди намагався знайти спільну мову з кожним. Справу тільки тоді можна виконати, коли маєш доброзичливі стосунки в колективі. Намагаюсь все робити для того, щоб навколо була сприятлива атмосфера. Такий стиль моєї поведінки.
Як сприймаєте критику?
-Прислухаюся. Завжди заходжу у Facebook, дивлюсь у групі «Підслухано ВДПУ», що про мене кажуть. Якщо хтось підказує, то тільки для того, щоб ми прореагували і зробили так, як необхідно, як хочуть студенти, адже вони є головними в університеті.
Чи стало з роками простіше працювати зі студентами?
-Завжди складно, але повсякчас цікаво. Якщо оцінювати з позиції викладача, то у будь-які часи працювати зі студентами непросто. Погляди наставника старшого віку й молодої людини дещо різняться. Від педагогічної майстерності залежить вміння долати вікову різницю, щоб створити комфортне середовище для діалогу. Перш ніж зайти в студенську аудиторію, викладач повинен постійно самовдосконалюватися. Якщо повертатиметься без нової інформації, від пари до пари буде однаковим, то швидко набридне молоді. Щоразу треба йти на заняття ніби вперше. Бажані результати з’являються лише після тривалої та старанної праці.
Вінницький педуніверситет активно розширює іноземні зв’язки. Яку роль відіграє факультет історії, етнології і права в цьому процесі?
-У сучасному суспільстві відмежовуватися від зовнішнього світу неможливо. 10 років тому ми із завідувачем кафедри етнології, професором Юрієм Легуном вирушили до м. Варшави. Поїздка була вдалою: уклали угоду про активну співпрацю з Інститутом етнографії і культурної антропології Варшавського університету та Університетом Кардинала Стефана Вишинського. Цього року провели міжнародну наукову конференцію «Україна – Польща: історичне сусідство». Участь узяли понад 120 науковців, серед яких 6 професорів із Польщі, видали збірник. Польські студенти мають нагоду пройти літню практику разом із нами в с. Мурафа Шаргородського району. Студенти ж педагогічного вузу проходять наукове стажування у м. Варшаві за кошт польської сторони. Приємно, що ми вийшли на міжнародний рівень. Нещодавно доктора історичних наук, професора Ольгу Коляструк запросили викладати у Варшавському університеті. Це визнання високого рівня кваліфікації викладачів нашого вишу.
Ваші побажання педагогічному з нагоди університету.
-Хочу, щоб історія університету ніколи не закінчувалася. Працюймо на перспективу і впевнено крокуймо вперед!
спілкувалася Анастасія Голошивець

Реклама

Реклама

Старый английский лорд приходит к врачу.
— Вы знаете доктор, я женился полгода назад...

Реклама

Реклама

Реклама

Счетчики